Привіт друзі!

Сьогодні хочу поділитися з вами рецензією на історію, що у гарному сенсі слова занурила мене з головою і, на мій погляд (не в образу до жодного з творів колег) вартує як мінімум призового місця в конкурсі. 

Оповідання Не зіграна ставка від Станіслав Войтюк. Підходячи до написання рецензій, враховуючи брак часу я в першу чергу заходив до творів авторів з манерою письма яких вже був знайомий, адже мав переконання, що історія скоріш за все виявиться цікавою. Напевно це не завжди вірний підхід, адже з одного боку ти певен, що історія вартує уваги, а з іншого можеш легко пропустити сильну й цікаву роботу від незнайомого до цього часу колеги. Отже "Не зіграна ставка"...

Перше, що мене одразу занурило до оповідання й тримало до останнього рядка - це містична атмосфера. Події відбуваються за покерним столом. Аби максимально уникати спойлерів обережно скажу, що більшість з гравців не є людьми, хоча й мають людську подобу. Головний герой, що ховається за маскою Ворона наважується кинути виклик тому, зустрічі із ким більшість з нас воліла б уникнути за будь-яку ціну. Зазвичай пропозиції робить саме "він", але як складеться цього разу покаже час, який певен промайне непомітно за читанням даного оповідання.

Навіщо герой шукав можливість потрапити на турнір з якого може не вийти живим? Невже жага до збагачення ладна вщент знищити інстинкт самозбереження, або мета значно складніша й глибша?

На мій погляд, авторові вдалося створити сильне й цікаве оповідання та створити ефект: "почав читати й ти вже стоїш за покерним столом поруч з містичними гравцями". Дуже рекомендую до прочитання. Якщо шукаєте незвичної містики, що балансує на межі звичайного та водночас що не є потойбічного - вам за адресою.

Щодо грамотності тексту - помилок, які б заважали прочитанню я не помітив.

Бажаю авторові здобуття призового місця й гідну увагу до конкурсної роботи!