Пару років тому я зіткнулася на вулиці зі своїм першим коханням. Класика: я вибігла в магазин в старих джинсах, з волоссям, затягнутим у хвостик, і геть без макіяжу. І тут іде він, мій колишній принц. "Ох, як же я радий тебе бачити, - каже, - страшенно радий". А я стою і думаю, ну от чого б тобі не зустріти мене вчора, коли я виходила з машини така вся в діловому костюмі, на шпильках, з зачіскою і при повному параді. Ну що за... 

Іллі, герою роману "Чужа кохана", пощастило більше, ніж мені. Його перше кохання, себто Ліза,  навіть не впізнало. Не впізнала колишнє худюще нещастя, ще й молодше за неї на кілька років, а от до дорослого зрілого чоловіка запалала шаленою пристрастю.

І, мабуть, не було б про що писати цілий роман, але ж у Лізи на цей час крім нового - забутого першого - кохання є ще чималий довісок: цивільний шлюб, від якого лишилися самі уламки, та ще й син.

І тепер я жадібно ковтаю кожну продочку, які - дякувати чарівниці Лоре Леї - виходять пhосто як часи. Тому що в кожному розділі стає все гарячіше, і пристраніше, і полум'яніше...