Ви готові до пригод?
Якщо так, то дарую ЗНИЖКУ на історію, яка не залишить вас байдужими.



Уривок

Перед кінцем робочого дня вирішила зателефонувати Сергію. Я проігнорувала його запрошення щодо знайомства з батьками й більше він мене не запрошував. Хотілося розібратися у своїх почуттях і переконати себе в тому, що він мені не пара.

— Алло! — почула знайомий голос в слухавці.

— Привіт! Нарешті, маю вільний час, можемо зустрітися.

— Невже це сталося?! — засміявся хлопець.

Його голос змушував віру у правильність моїх вчинків зменшуватися. Він цікавий для мене, з ним хочеться бути, хочеться зустрічатись. А ще – хочеться піти далі. З такими не страшно в вир з головою.

Ми нікуди не планували йти. Просто вирішили зустрітися в центрі на вулиці Дорошенка, де я зійшла на зупинці з маршрутки. Перше, що ми зробили, коли побачили одне одного, – міцно обнялися. І в цих обіймах було стільки тепла, скільки б мені вистачило на всю мою душевну самотність.

— Я так скучив, — зашепотів на вухо Сергій. — Чим ти весь час була зайнята?

— Роботою, — посміхаючись, відповіла.

Зрештою, я збрехала лише частково, бо мої стосунки з Аргамом були ще тою працею. Цілуватися і спати з тим волосатим чоловіком було далеким від задоволення.

— А давай на Високий замок? — запропонував хлопець.

Високий замок був ще одним місцем, куди я хотіла піти при нагоді. З фотографій бачила, що це пагорб, з якого Львів – як на долоні.

— Хочеш мене там поцілувати? — випалила я в посмішці.

— Та заради цього я не лише на «Високий замок», я на Говерлу вилізу!

Сергій обійняв мене просто на пішохідній дорозі, через що людям довелося нас обходити.

— Або підкорю Еверест. Віриш? — тихо запитав.

— Вірю.

Тут, в серці міста Лева, наші погляди зустрілися і ми злилися у поцілунку. Гуркотіли трамваї, пахло кавою. І разом з весною я відчувала, що у мені зароджується нове для мене почуття – кохання.

Читати

Встигніть придбати за низькою ціною!

Для уважних промокод: