Рецензія на конкурсний твір «остання молитва»

Вітаю, друзі!

Містичне оповідання від Мака Карсегі «Остання молитва» відразу привабило загадковою обкладинкою, де зображений скорботний ангел на кладовищі посеред похмурих надгробків. Не зміг пройти повз такої похмурої історії, та ще й з тегом «потойбічне життя». З анотації стає ясно, що події почнуть розвиватися в маленькому селі. Саме в невеликих населених пунктах частенько розгулює нечисть, а люди старанно приховують свої секрети.

Спочатку молодий священник Андрій приїжджає рейсовим автобусом у село для відспівування свого попередника, який помер при загадкових обставинах. Навіть похмура погода ніби шепоче йому: «Втікай, отче, поки не пізно». Однак негаразди для слабких духом, Андрій не хоче кудись повертатись, а навпаки — збирається на деякий час залишитися в цьому селі. До місця призначення чоловіка супроводжує молода дівчина Єва (чи не характерне ім’я?!), яка розповідає йому про трагічну долю подруги Орисі, котра нещодавно померла. Бідна Орися проживала і працювала в місті, та приїхала додому і раптом кинулась у ставок, залишивши прощального листа. Місцевий отець Дмитро відмовився відспівувати дівчину, та й сам після її похорону несподівано помер у своєму ліжку.

Звичайно, Андрію пропонують поселитися у колишньому будиночку священника, де різко тхне болотом і ряскою. Поринути в думки йому заважає баба Іра, котра висловлює свої підозри щодо того, чому помер отець Дмитро. Виявляється, старенька сусідка вважає винною у його смерті знайому Андрія — Єву, тому попереджає чоловіка про підступність молодої дівчини.

Отут і починаються чудасії. Невже в замкненому зсередини будинку хтось може залишати вологі сліди? Невже йому не мариться білява дівчина, яка схлипує і плаче? Та ось же вона! Сидить у самісінькому куточку, підібгавши ноги, а навколо розлилася калюжа води. Краще б він не дивився на її обличчя — мертве, посиніле, з жахливими ранами, що оголили зуби. Невже уява зіграла з ним злий жарт чи він потроху божеволіє? Свідомість чоловіка не витримала такого видовища, і його поглинула темна пустка. Хто ж знав, що цю почвару доведеться зустріти ще не раз? Вдруге вона з’явилася вдень на похороні отця Дмитра, а третього разу прийшла довершити помсту до кінця. І не важливо чи винний новий священник перед померлою скаліченою дівчиною, чи смерть чекатиме кожного чоловіка, який оселиться в будинку.

Зауваження. Перший мінус — колишній отець Дмитро раптом перетворюється на Дем’яна. Та ці дрібниці легко виправити, тому не вважатиму недоліком.

І другий мінус, коли ніби опускається робота поліції. Судова експертиза вияснила б відразу, що дівчина померла від удушення, а не втопилася — в такому випадку легені були б наповнені водою. Тобто факт задушення був виявлений запізно — під час ексгумації.

Однак мінуси не впливають на загальне враження про твір. Грамотна українська мова, гармонійно прописані діалоги, гнітюча атмосфера перед чимось невідворотнім є прикрасою оповідання. «Остання молитва» захопила увагу з першої сторінки і не відпускала до останньої, сюжет ніде «не провисав», а швидше тримав у напрузі. Вірогідно так … хотілося б почитати більш розширену версію книги, вийшло б дійсно чудово. Бажаю автору невичерпного натхнення, а читачам неодмінно прочитати цей містичний твір з карколомним сюжетом.