Перший свій твір опублікував на Букнеті цьогорічного літа. Тобто лиш два-три (хм, а чи не накладено на ці цифри право запатентованої торгової марки?) місяці тому. 

Допоки не було в портфоліо жодного твору, на конкурси і не звертав уваги. А потім, коли вже виклав свій твір, аж виявилось бажання прийняти участь в конкурсі якомусь, типу позмагатись. От і вирішив, шо в наступному конкурсі прийму участь обов'язково.

А поки не було конкурсів, почав писати черговий чи чергову роман чи новелу. Аж тут конкурс, а я вже весь в квартирі Сергія, його хворої матері і молодої дружини - це я про "І поки смерть не розлучить нас. Назавжди?". І так мені не хочеться з тієї квартири виходити. 

Але пообіцяв - мушу. Отже виходжу з квартири і змушую себе придумати образ відьми. Тут треба сказати, шо коли бачу завдання написати про відьму, або... то мій мозок все що після слова "або" не сприймає. Тож для мене залишився єдина можливість взяти участь у конкурсі - написати про відьму.

Написав - прошу до ознайомлення "Одного разу на вулиці Степовій"

А я з понеділка повертаюсь в квартиру Сергія і родини.