Ідеальна Спокуса ЗІ Знижкою! + Смаколики.

Привіт, мої любі Натхненники! 

СЬОГОДНІ ДІЄ ЗНИЖКА НА ДРУГУ ЧАСТИНУ ДИЛОГІЇ.

«ІДЕАЛЬНА СПОКУСА»



Дилогія, від якої спалахує все навкруги.
Деміан Смоук - це бос, який знає чого хоче, знає як це отримати і він той, хто безжально спокушає. 

Уривок:
— Деміане…

— Що?

— Я тебе кохаю. Але я не знаю, як тепер бути.

— Ми все подолаємо разом, просто не відштовхуй мене.

— Я не можу. Не можу зараз… тобі нічого обіцяти.

Я бачила його страх та сум в очах, але не могла в одну мить його заспокоїти, бо сама боялась. Боялась так багато, що не могла поділитись з ним. Я не знала, чи хтось в змозі мене зрозуміти. Мені хотілося, щоб цією людиною, яка буде мене розуміти був Деміан. Я бажала це всім серцем. Перевірити це можна буде лише одним способом – розповісти про свої страхи, але не зараз.

Деміан забрав контейнери з їжею та келихи і поставив їх на тумбочку.

— Іди до мене. — Він вмостив подушку об узголів’я, і всівшись, покликав до себе. В свої обійми. — Олівіє. — Впізнаю Деміана Смоука. Владний голос і цей погляд… Погляд Деміана Смоука.

— Командуєш?

— Деякі речі не змінюються. — Посміхнувся він. — Іди до мене.

Я підповзла до Деміана, і вмостившись біля нього, поклала голову на його груди, а ніжку закинула на його стегно. Мені добре. Мені так добре, що серце здається зараз вилетить з грудей, і я заплачу від полегшення. Я йому потрібна, так само, як він потрібен мені. Ці слова, які він мені говорить, те, як намагається змінитись, - це і є кохання. Я знаю, що йому так само важко, як і мені відпустити минуле. Але ми можемо, я впевнена в цьому зцілити одне одного. Головне дозволити це.

Я підняла голову і подивилася на Деміана.

— Тобі не буде мене замало? — Мій голос тремтів, але я не змогла втриматись від бажання це запитати.

Його серце під моєї рукою калатало немов навіжене. Деміан дивився в мої очі, коли відповів.

— Я вже знайшов найкраще, - навіщо мені ще хтось. Ти ніколи не повинна сумніватись в моїй вірності. Ніколи. Я спав з іншими… просто спав. Ніякого кохання.  Я гадав, що не дозволю собі закохатись, навіть якщо в моєму житті хтось з’явиться. Я так думав, — він посміхнувся, наче потішався зі своєї ж упередженої думки. — Я так думав, бо не було тієї, яка викликала б в мені ці почуття. З’явилась ти. І все пішло не за планом. Я закохався. І не міг тепер контролювати себе, як завжди… бо з коханням не посперечаєшся. Всі роки мені не було важко тримати все під контролем, бо жодна жінка не могла навіть симпатії викликати в мені. Я б мав триматися осторонь від тебе… — Деміан забрав з кутика очей мою сльозу, яку я навіть не помічала до цього. Я уважно слухала і наповнювалась його теплом, щирими зізнаннями, які я знала, йому важко даються. — Я не міг дозволити собі більшого… я намагався тримати тебе подалі від себе, але як бачиш в мене не вийшло. Я божеволію від тебе. Я кохаю тебе. — Деміан ковтнув. Важко. — Знаєш… мені хочеться повторювати тобі, що я кохаю тебе. Мені так це потрібно. Кажучи тобі це, - я живу.

— Деміане… — Видихнула я і вп’ялась в його губи. — Деміане…

1 частина дилогії - «БЕЗЖАЛЬНА СПОКУСА»

********

А ЩЕ СЬОГОДНІ ДІЮТЬ ЗНИЖКИ У МОЇХ КОЛЕГ!!!

Юліанна Бойлук – книга Ілюзія шлюбу

Мар'яна Доля – книга Чорна королева

Ліна Алекс – книга Точка неповернення

Сторінка Букнет *****  група Фейсбук