Чи часто вам траплялося шалено гортати книгу, ковтаючи сторінку за сторінкою? Ось те саме відчуття, коли не дочекаєшся наступного розділу, коли аж підстрибуєш, так кортить дізнатися, чим же закінчиться історія, і водночас хочеш відтягти кінець якнайдалі, щоб подовше побути з героями?

Для мене таким автором-знахідкою стала Христина Лі Герман. Це над її книгами я не сплю до другої ночі. Від них перехоплює горло. 

Нещодавно закінчений роман "Вітер в моїх руках" - це просто чудо якесь. І герої тут дуже непрості й немерісьюшні. І в українки Катерини, і в американця Лео нелегкі долі. Кожен з них справляється з кризами по-своєму, бореться за те, щоб не зіслизнути в морок. І коли їх зіштовхує доля (при досить-таки саркастичних обставинах, доля - ще та єхидна), відразу стає зрозуміло, що попереду геть не легка чайна історія. Але божечки, як же це прекрасно!