Моя перша рецензія)

Як кажуть, все буває в перший раз. Це я до чого? Захотілось мені спробувати себе у якості рецензента. А чом би й ні?

Ні, в школі та коледжі я декілька разів писала рецензії до творів, але вони ще анф разу не були опубліковані.

Моя перша рецензія буде присвячена оповіданню, яке я нещодавно прочитала – твору Ганни Зюман “Знайди мене”.

Почну з теми твору – зображення зустрічі головного героя з відьмою та наслідків цього знайомства. Ідея, як я зрозуміла, полягає у тому, що жоден злочин не зостанеться не покараним, а інколи його взагалі здійснюють містичні сили.

Щодо актуальності теми та ідеї, авторка обрала те, що завжди було є і буде. Тема боротьби справедливості з несправедливістю завжди буде актуальна, як саме й проблема нехтуванням здоров’ям, виховання дітей людьми похилого віку, занедбаності маленьких сіл, яких навіть не заносять до мап тощо.

Під час читання твору не виникає питання в достовірності опису місцевості та вірності опису географічного місцезнаходження згаданих містичних поселень. Є відчуття, що авторка як раз родом з цієї місцевості (можливо навіть колись запитаю в неї, якщо не забуду).

Саме оповідання починається з того, що головний герой опиняється Бог знає де, але помічає, що це цвинтар. Все б нічого, але опинявся він там неодноразово і кожен раз він постійно чув вигук “Знайди мене!”.

Під час розвитку дій чоловік намагається зрозуміти, чому це коїться саме з ним та знайомиться з Валентиною Іванівною та Сонею. Головний герой дізнається, що в у тому селі є легенда про відьму, яку колись вбили. Ця інформація запевняє молодого чоловіка, що з ним коїться щось містичне і це через бажання тієї самої відьми.

Під час кульмінації ми дізнаємося, що мати Сонечки та доньку Валентини Іванівни вбив місцевий рибалка, який чіплявся до загиблої. Особисто для мене це було дуже неочікувано, а коли цей п’янчуга волочив дівчинку за волосся взагалі сердце ледь не стало. Добре, що головний герой прийшов вчасно!

Розв’язка твору, як на мене, це щасливий фінал: чоловік забирає бабусю та дівчинку в Київ, щоб піклуватися про них надалі, а відьма здійслила помсту за померлу мати Соні.

Взагалі оповідання мені сподобалося, хоча й детективна лінія почалася трішки пізно. Більше половини твору чоловік гадав, чому його постійно закидає у те село та шукав способи повернення. Але з іншої сторони, почнись вона хоча б трішки раніше, поведінка героя була б не логічною. Якщо порівнювати цей твір з музичною композицією, то я б сказала, що більшу частину звучання лад музики був мінорний, а у двух передостанніх розділах він перетворюється мажор. Завершується це спокійним діалогом відьми та загиблої, в яких виявилася певна домовленість.

Це оповідання точно прийдеться до смаку любителям містики, жахів та дарк фентезі. Воно є цікавим, внушаючим надію та побуджуючим творити добро. Єдиний недолік, як на мене, це короткі абзаци, які інколи розірвані в тих місцях, де це робити було б небажано.

Рецензія в Instagram