Рецензія на конкурсний твір "Чия ти, Русалонько?"

Вітаю всіх!

Вирішила поділитись враженнями від одного з творів, що був заявлений на конкурс «Знайомство з відьмою». Автор: Лоре Лея. Оповідання: «Чия ти, Русалонько?»

Події відбуваються поблизу села Водяне, що на Кіровоградщині. Напередодні Гелловіна до Чорного озера, неподалік від селища, з’їжджаються багато охочих полоскотати свої нерви – любителі потойбічного. Кожен з них хотів би отримати відповідь на якесь своє сакральне питання, та жоден не замислився над ціною за цю саму відповідь. А розслідувати трагічні події, що відбулись слідом за цим на березі озера, доводиться місцевому дільничному Максиму Вікторовичу Берестуватому.

Моторошна зустріч у нічному лісі з дивною дівчинкою народжує й в нього купу питань, на котрі він воліє отримати відповіді. І він їх отримує, оскільки також зайшов до містичного кола, в якому знаходились і жертви розслідування. Платня – відповідна.

Оповідання захопило мене своєю реалістичністю, попри містичний флер. Адже події в ньому відбуваються на місці реального озера. До того ж, описується трагедія, що сталась на його берегах багато років тому, та авторка подає її у власній захопливій інтерпретації. При цьому вона дає відсилання до історії, що неодноразово прокотилась цим озером за багато сторіч його існування, залишивши по собі недобрі спогади на покоління вперед, що також створює відповідну атмосферу.

Стиль написання Лоре Лея цілковито відповідає заявленому жанру. Авторка майстерно використовує описання нічного лісу й узбережжя, щоб відтворити належний антураж хоррору: «Ідеально рівну водяну гладь під освітленням ліхтарика важко було розгледіти повністю, але те, що охоплював погляд, було неймовірним. Важкий туман повільно пропливав над невеличкими плавучими острівками, які також плавно переміщувались озером тільки їм відомими маршрутами. Повітря наче зупинилось…»

«Йду лісовою стежкою наче у знайомому  напрямку, але озеро так і не з’являється на горизонті. Чортівня якась! Знову дитячий сміх позаду».

Загадковість подій, постійно зростаюче відчуття страху та гнітючість атмосфери оповідання не випускають читача з напруження до самого кінця. Гадаю, цей твір має сподобатись любителям невеликих містичних історій.