Флешмоб "Те, що ви не знали про автора"

Олена Блашкун  покликала мене сюди й одразу запитала: "блін, ну не можна було якийсь легший псевдонім придумати?"

Та можна було. Якби знаття, що він не одноразовий для конкурсу. Це зійде за цікавий факт?

Ну звісно не зійшло "Ти, краще, розкажи детальніше про те, як взагалі потрапив на Букнет) Оця історія реально всіх цікавить)))" - спитала мене Олена. 

 Уже три рази було все розказане - на конкурс "Кохання не купити", з подачі колеги, яка знала про існування Букнету і конкурсу. За місяць до завершення ))) Але звісно це надто прозаїчно, щоб повірити.

Але що є. то є за місяць написана історія на 300 сторінок (ну Рома ж філолог, йому що сторінки. що друкарські знаки з пробілами, без різниці, тому знаків там за 400 тис.)))

З цього випливає друге за частотністю питання: "Як ти так швидко пишеш?"

Можна було сказати, що мені диктують музи,  та так швидко, що не встигаю за ними конспектувати. Але Рома дуже правдивий автор. І тому зізнаюсь - колись давно, коли виникла ідея зробити сайт для реклами основної діяльності, довелося записатися на курси копірайтингу. Крім звичної тричі пережованої жуйки для відробітку грошей, яку можна сміливо викидати на смітник не читаючи, мене там навчили робити відступи між реченнями, вставляти в текст картинки й писати кожного дня. А муз порадили приймати у вільний від роботи час і розважатися так, як музи полюбляють - танцями й продуктами виноробства різного ступеня міцності. А не оте все, що схоже на диктант і нудні вправи з розвитку мови.

І, як не дивно, люди, коли про це дізнаються, найчастіше питають: "Ром, а чого ти не пишеш еротику?". Легка відповідь - мені це нудно, бо еротику краще практикувати, ніж описувати.

Складна - згадати про ступор, що охопив Рому, коли виявилося, що кожну його книгу читають разом з книгами, де є еротика і пристрасне кохання. НОука не змогла відповісти, чому трапляється це парадоксальне явище, але що є, те є.

І з цього наступне запитання від допитливих читачок: "Ром, а чому основний жанр - СЛР , а не якесь бойове не знати що, або історичні козаки в малинових шароварах? Легка відповідь - і без мене є кому писати казки для хлопчиків, мене цікавить жіноча аудиторія )

Чесна ж відповідь така: Одна хороша людина якось слушно відмітила, що у нас вкраїні нема чого почитати людям, яким уже не треба читати на оцінку, і ще не треба Пруст і Джойс. І ці люди читають  російськомовну легку літературу - тому, що своєї мало. І тому, що всі звикли - своєї мало, а те, що є - шароварний пропагандон. Це уже кілька років не так, але ж звичка, що ти зробиш.

Так от, СЛР - саме той жанр, що описує найбільш повно реалії сучасного життя, витримує і реалістичну оповідь, і фентезі, і будь-який додатковий жанр взагалі, не уникає тем, які бісять шароварників (Ага, кохання там усяке й інше, що не дає сумувати та депресувати, співати журливих пісень, коли раптом трапився гарний настрій. І з цим треба щось робити, бо ми не можемо мати гарний настрій, це когось обурює і засмучує, а у нас війна 300 або 3000 років, розвели тут кохання з принцами, панімаїш).

Про каву і чай не питайте.

Бо як я почну розказувати для чого арабіка, а для чого робуста або нащо кидати чайні пакетики в окріп, а не заливати їх окропом і чому індійський чай - відстій, а найкращий - японській, ми цей блог ніколи не закінчимо.

Але можете питати в коментах. Ці флешмоби у нас постійні, колись може відповім, якщо хтось не побоїться тегати мене, зануду )))

До речі,підписуйтесь на мене, любителі СЛР і фентезі. Там уже під тридцять книг, більшість безплатні й всі цікаві - за відгуками читачів і, головне, читачок ❤️ https://booknet.com/uk/roma-arvederch-u7854584

Пишіть, заходьте, будуть гроші - купуйте платні книги. Ми всією висоткою  збираємо на тепловізор для сусіда, так що воно буде не лишнє від слова зовсім.

А у мене поки що все.

І запрошую відповісти на те, що всі хотіли знати, але соромилися спитати 

ГАННУ ЗЮМАН

і

новачка на Букнеті з псевдо ВАЛЕРА ДОРОВИЧ.

Бо новачків треба знати зарані.