Рецензія на твір "Полювання на лисицю"

У рамках конкурсу «Знайомство з відьмою» мною був прочитаний твір «Полювання на лисицю». Автором оповідання виступає Діана Козловська, яка являється досить молодим автором на Букнеті. Але це не завадило вразити мене настільки, що я кілька днів знаходилася під емоціями від прочитаного. Навіть хотілося у автора запитати: «а це точно ви написали? Як ви можете настільки знати життя та його закапелки»?

Твір написаний в жанрі Містика/Жахи та Міське фентезі. Не скажу, що я прямо фанатка фентезі, але від якісної історії не відмовлюся. І це саме такий випадок.

Вже не складно здогадатися, що я ні на мить не пошкодувала, що прочитала «Полювання на лисицю». Це мій перший прочитаний твір даного автора, і моя думка така, що автор, якщо буде розвивати свій талант зуміє причарувати аудиторію.

Декілька слів про сюжет твору

Починається все досить просто, здається, що перед нами звичайна повсякденність. Перед читачем виникає подружжя, чиє кохання повільно, але впевнено вбила рутина. Отже перед нами:

Соломія: жінка якій наразі за тридцять років. Яка повністю присвятила себе родині, займається вихованням дітей та думає, що дала їм гідне виховання.

Богдан: чоловік Соломії, який вважає, що його не цінують. Все життя заробляє гроші задля потреб жінки та дітей.

Діти, а саме три дівчинки та хлопець. Останній дівчинці тільки кілька рочків. На перший погляд звичайні милі дітлахи, а насправді, ті ще… але по порядку.

Соломія, яка вже починає ненавидіти своє життя, дізнається від старшого сина, що Богдан бігає до Мар’яни. Юної дівчини, яка тримає у якості домашньої тварини лиса. Який слухається її наче вірний пес. Дівчину вважають відьмою, ненавидить все село. І ось до цієї майже дитини навідується «правильний батько сімейства». Яка ганьба! Що подумають люди?

Жінка на емоціях свариться з чоловіком, а тут ще діточки допомагають. Одна з донечок кидається на татка з кулаками. Ображений чоловік вирішує піти до Мар’яни, адже тільки це юне створіння розуміє його.

Через деякий час, стривожена Соломія йде на пошуки благовірного, і натрапляє у лісі на дуже дивну картину. На галявині сидить її чоловік та прекрасна рудоволоса дівчина з лисом. Один помах руки і вогники починають свій танець. Красуня дійсно відьма… та чи являється вона злом? Зло навкруги, ховається за непримітними речами та бажаннями годити кому завгодно, тільки не собі.

Враження читача

Твір «Полювання на лисицю» викликає бурхливі емоції. Сюжет не залишає байдужим і ти мимоволі замислюєшся: чи правильно живеш? Про це мріяв? Чому не цінуємо те, що маємо, а втративши, плачемо?

Автор чарує своїм зрілим та плавним стилем, ти читаєш та мимохіть порівнюєш себе з тими героями, що у творі. Адже спочатку нам представляють повсякденність. Рутину, яка здатна знищити, зруйнувати амбіції та ткнути обличчям у пилюку.

Щодо героїв, то тут досить протилежні відчуття. Спочатку думаєш, що головними героями виступає родина Богдана та Соломії. Налаштовуєшся їм співчувати, думаєш, як підтримати, і тут раз… головні герої не вони. Як раз то ця «правильна» родина повністю гнила. І винні у цьому тільки вони самі.

Мар’яна, яка виступає за головну героїню, зачаровує. Спочатку, це дівчина-загадка, про яку важко сказати щось конкретне. Дівчинка, яка живе біля лісу та тримає поряд із собою лиса. Потім образ розкривається та ми бачимо нещасну дитину, яку ненавидять інші. Її є за що ненавидіти: краса, доброта, освіченість, турбота про тварин, любов до близьких людей, все це є у цій рудоволосій відьмочці. Хто ж таке пробачить? Людям бажається задушити світло у корені.

Хочу зауважити, що мене дуже складно зацікавити жіночим персонажем, рідко коли я вважаю героїнь дійсно цікавими. Автору «Полювання на лисицю» це вдалося, за що, щире захоплення з мого боку.

У творі мені певне не вистачило наступного: не було сказане (чи я пропустила) що такого поганого зробив Мар’яні Богдан? Тільки те, що він вважав жорстокість дітей забавкою? До речі, Богдан єдиний з сімейки, до якого я відчула хоча б якусь симпатію.

Ще десь мені здається, що жорстокість до головної героїні подана занадто театрально та перебільшено. Невже прямо всі гнали нещасну красуню? Не знайшлося у селі кількох людей, що думають головою, а не чимось іншим?  Але це не так важливо, бо головне подано чудово: лицемірство людське, якому інколи немає меж.

Висновки до твору «Полювання на лисицю»

Сказати, що мені сподобалося оповідання, це не сказати нічого. Автор зумів тонко, та психологічно передати людські помилки, почуття, образи та жорстокість.

Фінал історії, не скажу, що несподіваний, але справедливий. Кожен отримав те, на що заслуговував. Але мені якось все одно та Соломію та її горе. Коли читала фінал історії, то увага була повністю поглинута Мар’яною, яка йшла геть від села, йшла дорогою, яку обрала. Поруч біг вірний лис, то що здатен на щирі почуття, на відміну від тих людей, серед яких виросла дівчина.

Рудоволосу відьму хотілося пригорнути до себе та сказати: «Все буде добре. Ти на вірному шляху». У мене як у читача, є упевненість, що все дійсно буде добре у цієї красуні. Вона не стане на сторону зла, бо її серце світле, а душа чиста. Вона зуміє знайти рівновагу та зробити світ кращим. Мар’яна відьма, але чари її служать справедливості, дівчина тендітна, але незламна. Для такої, як ця юна чарівниця, немає нічого неможливого, навіть якщо попереду чекають випробування.

Посилання на блог: https://booknet.ua/blogs/post/353979

Посилання на соціальні мережі: https://www.facebook.com/profile.php?id=100053236548338