Привіт. Мене довго не було, сталося багато подій за цей час -- я зломала свій ноут, я поремонтувала свій ноут, я вступила до університету, здійснивши давню мрію)))) 
Але вам це все не цікаво, тому пропоную почитати шматочок моєї книги. Ви ж тут заради неї, правда? ❤️

Все це Емілія зараз згадувала з посмішкою на обличчі, а Іманоль вирішив, що щастя в очах дружини стосується саме його.  З чого такий висновок, чоловік не міг пояснити сам собі, але закоханість — справа не логічна і багато в чому сліпа і глуха.   

***

Емілія з чоловіками йшли через пустельну місцевість уже тиждень і дуже хотіли знову до лісу, де не так пече сонце, де під кожним кущем чекає свіжа дичина, а не як тут – доводиться годинами полювати, щоб прогодуватись. І позбутись нарешті піску ,який проникав усюди: скрипів на зубах, набивався в одяг, потрапляв в   їжу, воду. 

 Коли всі видерлися на черговий пагорб, то помітили дерева. Вони виднілися на горизонті так чітко, навіть нікому на думку не спало, що це може бути міраж.  Мандрівники відчули піднесення, забули про втому і хотіли вже бігти в тому напрямку.
https://booknet.com/uk/book/emlya-cholovki-drakon-b394183

Всім ЦЬОМ❤️❤️❤️