Вітаю, друзі! 

Продовжую ділитися враженнями від прочитання конкурсних робіт і сьогодні невелика рецензія на твір Ярчук для відьми від Айрін Ван.

Головна героїня оповідання, Ася отримує у спадок заміський будинок, який переходить до її власності після смерті бабусі. Заразом з оселею на дівчину чекає неочікувана зустріч. На додачу до будинку, героїня отримує велетенського собаку,  яким, аби виконати останню волю покійної, дівчина має опікуватись. На перший погляд, в отриманні спадку немає нічого незвичайного, аби не загадкові сни, що повсякчас переслідують Асю…

У видіннях до головної героїні приходить таємничий чоловік. Його образ заворожує, чарує, а сам він обіцяє невдовзі завітати до неї. В тих самих сновидіннях повсякчас присутній й найсильніший жах, що знайшов втілення в образі велетенського собаки, який здавалося, ладен обірвати життя головної героїні. Друг, або ворог, що нерідко міняються місцями...

Загальні враження від оповідання приємні. Зокрема сподобалась сама ідея та манера оповіді, що поступово відкриває читачу саму історію.

По тексту траплялися одиничні моменти з хибодруками на зразок: "знайти спільну сову", що вочевидь мало звучати, як "знайти спільну мову". По хибодрукам це єдиний момент, що помітив і це радше за все це суто механічне виправлення документа в якому писали. Пару слів, як: "облік", що можливо краще виправити на "подобу", але таких нюансів зовсім небагато й читанню вони не заважали.

З того, що на мою суб'єктивну думку можна було додати до твору (хоча у самого вистачає моментів, які варто було прописати детальніше та покращити), сцена з перевтіленням, коли один з персонажів перекидається на пса. До слова, коли йде опис у якому автор описує обличчя зла, яким розтікається лава - на мій погляд, взагалі все супер. Здавалося кілька рядків, але суттєво додає плюсів до атмосфери. В загальному усе сподобалося. Єдиний момент, котрий не можу обійти увагою й зазначити у вигляді дружньої поради - це фінал. На мій суб'єктивний погляд йому трохи не вистачило самої дії. Я розумію, що не кожен автор має любити прописувати бойові сцени та використовувати їх у своїх творах, але у випадку, коли відбувається пряме зіткнення добра зі злом, має бути присутня бодай мінімальна дія. Підведення до самого фіналу, на мій погляд, вдалося добре, але завершення історії занадто раптове, коли одна сторона протистояння здобула перемогу, фактично одразу, як зустрілася з іншою. Оскільки обидві судячи з передісторії не були аж занадто слабкі, певна дуель все ж таки мала відбутись. Можливо дались взнаки обмеження щодо кількості знаків, адже з конкурсними роботами таке частенько трапляється.

В загальному читалося приємно. Зокрема хочу зазначити момент, що знайомство з відомою відбулося у досить оригінальний спосіб, коли не головний герой в той чи інший спосіб стикається з відьмою, а саме вона є ключовою фігурою твору. Дякую за вашу творчість й бажаю успіху на конкурсних теренах!