Додано
14.10.22 19:53:21
Коловертень з "Лукомор'я. Дубль два". Візуал і міф
В Лукомор'ї. Дубль два, як і в продовженні Володар Стрибор'я з'являється періодично такий персонаж, як коловертень Мілош:
Хто ж такі коловертні? За повір'ями, східних слов'ян - це помічник відьми, чаклуна, а, може, інколи й звичайної людини, якій так поталанило заполучити його. Він тягне додому все, що потрібно хазяям, і ті, в кого він є в наявності, ніколи не бідуватимуть.
Може обертатись котом, або зайцем. Дехто вважає його фамільяром. Коловертень означає "швидкий", "верткий".
Маленький уривок з цим самим Мілошем:
– Стояти! – гаркнула на нього.
Озирнулась на всі боки: цього разу занесло до якогось саду, схоже, яблуневого. Іншим разом я б помилувалась й біло-рожевій кипені, й тендітному її трунку, та зараз точно було не до цього:
– Ти хто такий?! Куди ти мене притяг, паршивцю?! – прошипіла я, намагаючись не випустити з рук дрібну заразу, яка видиралась щосили.
Але це гадюччя раптом завмерло, блиснувши на мене злостивим зеленющим поглядом, а через мить в моїх руках крутнувся здоровецький чорний кіт, котрий ляснув лапою по моїй руці, що все ще тримала його за шкірку. Я смикнулась від болю та несподіванки, випустивши цього капосника, чим він миттєво скористався, застрибнувши на найближче дерево, звідки задоволено обшипів мене.
– Ах, ти ж!.. Злізай! Все одно дістану!
Та злізати він наміру не мав точно. Я скинула піджак у траву й, підстрибнувши, підтяглась на гілці, закидаючи на неї ногу. Через хвилину я вже лізла нагору за цим паршивцем, а він забирався все далі й далі, поки не опинився на самій верхівці, дещо небезпечно її нахиливши.
– Послухай, – спробувала я заговорити з ним більш миролюбним тоном, розуміючи, що дістатись до нього мені не вдасться. – Чорт з тобою і з тим, що ти в мене поцупив! Просто поверни мене назад.
Та у відповідь мені неслось лише шипіння та фиркання.
– Сволота блохаста! – не втрималась я, обережно заповзаючи на гілку та ризикуючи впасти разом з капосним створінням. – Я ж все одно тебе дістанусь, гадюччя!
Пролунав котячий мявк та, поки я відволіклась на нього, за моєю спиною почувся шерех крил. Я озирнулась та ледве не злетіла з гілки: на мене неслась величезна – мабуть, у два рази більше від орла – біла з ледве бузковим відливом по краєчку пір’я птаха з націленими на мене пазурами. В останній момент мені вдалось з’їхати трохи донизу – ближче до стовбура, прикриваючись іншим гіллям, а пернате чудовисько раптом зникло: я навіть зрозуміти не встигла, куди воно поділось.
Кому заходять міфологічні персонажі у фентезі, запрошую до своїх книг, де їх можна зустріти у достатній кількості))
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАрти дуууже круті! Не знаю, як у господарстві,(Судячи із чорносливу, непогано) Але пригод, цьому хлопцю точно не бракує))
Настя Томошевська, Дякую! Так! Йому весело жити, а далі буде ще веселіше))
Дуже цікаво, дякую
Ашанія, Будь ласка!
О, який няшний
Наталка Черешня, А котиком так і зовсім))
Такий при домі зайвим не буде)))
Лара Роса, Та то страшне))
Ось він який))) Чудовий хлопчина)) Арт крутезний!
Юлія Міхаліна, Ще й як підтверджує: аж свистить над головою))
оо, ну в черговий раз захоплююсь твоїми артами) треба вчитись у тебе)
Лоре Лея, Дякую! Я їй скажу))
Яка бусинка, ти шо :D Можна мені такого?
Вірджинія Хоуп, Ні скучати, ні голодувати))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати