Слава Україні!

Мої любі, сьогоднішній ранок був для всіх нас не надто добрим, тому хочу трішки підняти вам настрій)

Саме тому запрошую до легкої історії з гумором від Еми Ноель 

“Ну ти й за… Зайка!”

Головна героїня роману та її компанія не змусять вас сумувати, а її прихильники не дадуть спокою ні їй, ні вам! Справжня халепниця, яка вміє з оптимізмом сприймати будь-які перепони на її шляху.

Анотація:

Наш новий викладач від мене шаленіє. Мій одногрупник не дає мені проходу. І взагалі стільки уваги до моєї скромної персони. А все тому, що одному я вліпила салатом в обличчя, ну, майже випадково, другому винна гроші, а решта універу не може збагнути, чого це ці двоє зациклені на мені?

І що з такими “шанувальниками” робити? Може, знайти третього, та такого, щоб перші двоє навіть поглянути в мій бік не наважилися? Чи ліпше почекати й подивитися, що з цього вийде? А поки вони один з одним будуть харизмою мірятися, чому б не підкинути хмизу у багаття…

Жанр: любовний роман, еротика

В тексті є: #владний_герой #гумор #студенти #любовний_трикутник

Уривок

— Валя, ти мене можеш до себе на роботу прилаштувати? — прошу подругу, поки теревенимо дорогою з магазину до гуртожитку.

Валя дивиться на мене круглими очима, наче я щось таке бовкнула…

Може й бовкнула, але що робити, якщо мені гроші треба? Терміново!

— Куди ти вже влізла, бідося? — з докором дивиться на мене подруга.

— Та нікуди! Точніше, не я, — зітхаю. — Ваня.

Ваня — цей мій брат. Про таких кажуть халепник. Він хоч і молодший всього лише на півтора роки, але в голові там вітер гуляє. Постійно в якісь халепи влазить.

— Ну так а ти тут до чого? — запитує подруга.

— Як це до чого? Валь, якщо тато взнає, йому хана.

— А ти не думала, Кіро, що саме хани йому й не вистачає?

— Точно не такої. Ти що, забула, ким в мене тато працює? І рука в нього важка.

— Ця робота не для тебе, — бурчить Валя.

— Чому це? — дивуюся. — Я вже маю досвід. Влітку в супермаркеті працювала цілий місяць, копірайтом займалася два тижні, фотки класні роблю, — перераховую, загинаючи пальці. — Мені татусик навіть камеру купив для цього діла і я на курси ходила, — з гордістю нагадую їй. Вже який не є, а досвід. — О! А ще татусю допомагаю з розслідуваннями, — киваю, поки подруга дивиться на мене, скептично вигнувши брову.

— І чим це тобі допоможе в танцях на пілоні? — цікавиться.

— І на танці я ходила! — відрізаю впевнено. — Тому… Щоо? На пілоні?

Дуже сподіваюся, що вам сподобалася новинка від моєї колеги. Додавайте в бібліотеки, щоб не загубити) 

Бажаю всім спокою та миру! 

Ваша Уляна Пас!