Новинка

"– З ранніх років, якось так склалось, що у той час як у інших дівчаток головною рольовою моделлю жінки були принцеси з мультиків, моєю була Мортіша Аддамс з фільмів 90-х років. Я знала, що якщо й вийду за когось, то цей чоловік повинен буде ледь не молитися на мене, бо інакше сенсу в шлюбі не бачила.

Дівчатка зростали. Виходили заміж за хороших хлопців, що спивались, щойно вилітали з-під крильця турботливої матері. Вони народжували прекрасних, щокастих діток, з кучерявим волоссям, що кричали ночами. Вони перетворювались у жінок, що втратили блиск у очах. Вони приносили себе у жертву тому, що усі називають "сімейне вогнище" і це вогнище, спалювало їх зсередини, залишаючи тліючі оболонки, що віталися зі мною на вулицях рідного міста. Я не впізнаю цих дівчаток. Вони не стали тими, ким мріяли. Вони принесли себе у жертву. А я цієї жертовності не розумію. Єдине, що є прекрасного у їхньому житті – їхні рожевощокі малюки, що виростають. І понад усе, я боюсь, що їхні батьки вкладуть у юні голови цю ж дурню про жертовність та терпіння. Тож, Македонський, не хочу я заміж. Паскудно там, а молитися на мене ніхто не збирається, – він здивовано спостерігав за тим, як я допиваю своє вино та підводжусь з-за столу. Вечірка закінчилась годину тому, літній майданчик спорожнів. Моя роль виконана, тож і залишатися сенсу більше немає.

– Справедливо, – він підвівся слідом, йдучи за мною, – Не хочеш десь повечеряти?

– Це не входить у домовленість, – він хотів ще щось сказати, але натомість лише кивнув та діставши телефон, переказав гроші. Прекрасно. На цьому і закінчимо. Достатньо з нас уже не сказаних слів."

Як ви могли здогадатись, це був анонс нової книги "За законами жанру", що уже 1 листопада зʼявиться на порталі.

А поки запрошую до прочитання "Без права голосу", історія доходить до середини, скоро будуть розкриті таємниці, з тіні вийдуть ті, хто розігрував цю партію, а наша парочка постане перед вибором

З любовʼю, Дарина