"Чур тобі, Пек!"

А чи не почитати б вам чогось містичного та цікавого? Оповідання "Чур тобі, Пек!" для конкурсу "Знайомство з відьмою" ідеально для цього підійде! Ця історія про двох підлітків, які ненароком викликали самого бога пекла. І тепер лютий Пек розгулює вулицями їхнього міста в пошуках невиннної душі, аби забрати її з собою на той світ. 

Анотація:

Мабуть, життя покарало мене моєю найкращою подругою і сусідкою за сумісництвом, Оксаною. Вона постійно втягувала мене в неприємності. А я нащось дозволяв їй це робити. Але останній раз це вже перейшло всі можливі межі! Захотіла побачити привида, але чогось викликала з того світу Пека, бога Пекла. Тепер мусимо повернути диявола додому, доки він не наробив біди!

Уривок з першої глави:

Йшов вулицею, милувався різнобарвними осінніми пейзажами, дихав свіжим повітрям. Наше невелике містечко на півдні України завжди мені подобалося найбільше, хоча я вже встиг побувати у багатьох куточках нашої країни. 

— Женько! — пролунало майже у вухо. Я навіть трохи труханув.

— Ксеню, до інфаркту доведеш! 

То була моя найкраща подруга Оксана. Рудоволоса, дивна, з купою тарганів у голові, але така весела та класна, що я часом сам собі заздрив, коли проводив з нею час. 

Сьогодні вона одягла зелений капелюшок, в тон своїх очей, таку ж куртку, й чорне довге плаття, з-під якого виглядали руді черевики. Ми були приблизно одного зросту, але завжди здавалося, що вона дивиться на мене зверху вниз.

— Будемо сьогодні викликати привида! — впевнено заявила вона.

Я кліпнув. Потім ще раз. Ще раз. 

— Що? — перепитав. — Ти жартуєш?

— Ні, — відповіла вона абсолютно серйозно. — Я знайшла на горищі якийсь старий зошит і там є цікавий обряд. Чого б не спробувати?

У різні містичні штуки я не вірив, тому, махнувши рукою, погодився й одразу ж забув про ту розмову. 

Уривок з глави, якої ще нема на сайті:

— Нам треба пробратися в підвал, — сказала тихо, озираючись навколо. 

— Що? Який іще підвал? — не міг второпати я. 

— Риту-ал, — проговорила ледь розтуливши губи, а поглядом проводила нашого вчителя фізики похилого віку. 

— Ритуал, — тихо повторив я, намагаючись зрозуміти, що вона має на увазі.

— В тому зошиті написано, що під час виклику істоти не повинно бути сонячного світла. А де іще ми зможемо знайти таке глухе приміщення? 

— А дочекатися, коли сонце сяде?

— Ти ж знаєш, що моя тітка не любить, коли я вертаюся додому затемна. 

— Хочеш сказати, їй подобається, що ти носишся підвалами? — розвів я руками.

— Шшш… Ходімо! 

Бережіть себе!!! Всім тихого вечора!!!