– Я кохаю тебе, крихітко моя. Ти мій діамант, який буду берегти все життя. Ти – шанс на порятунок. Тому що якщо знову тебе втрачу, я вже не повернуся. Застрягну в болоті та згнию там.
Чому він думає, що наркотики це єдиний вихід, коли боляче. Треба знайти відповідний час та поговорити з ним про це. Ми не знаємо, як складеться наша доля. Можливо нам написані зовсім інші дороги. Знову ця невизначеність з'являється у моїй голові.
– Я теж тебе кохаю. Дуже щаслива, що ми знову разом, але знаєш мене переслідує невизначений страх. Страх, що ми знову опинимося на роздоріжжі, після якого не буде нічого. Навіть, спогадів.
– Це лише страх, від якого можна позбутися. Все буде добре. Прийшов наш час. Ми будемо разом. Назавжди. Нікому не вдасться нас розлучити.
Він міцно обійняв мене. Його серце стукало з шаленою швидкістю. Тіло було максимально напружене. Його теж щось хвилює, і тут діло не в мені. Шматочком серця я здогадувалася в чому справа, але визнати це за реальність поки не можу. Також надіялася, що мої страхи пройдуть, і ми будемо щасливі та кохати один одного, попри всі негаразди.