Новий розділ книги "Болюче щастя"

– Я кохаю тебе, крихітко моя. Ти мій діамант, який буду берегти все життя. Ти – шанс на порятунок. Тому що якщо знову тебе втрачу, я вже не повернуся. Застрягну в болоті та згнию там.
Чому він думає, що наркотики це єдиний вихід, коли боляче. Треба знайти відповідний час та поговорити з ним про це. Ми не знаємо, як складеться наша доля. Можливо нам написані зовсім інші дороги. Знову ця невизначеність з'являється у моїй голові.
– Я теж тебе кохаю. Дуже щаслива, що ми знову разом, але знаєш мене переслідує невизначений страх. Страх, що ми знову опинимося на роздоріжжі, після якого не буде нічого. Навіть, спогадів.
– Це лише страх, від якого можна позбутися. Все буде добре. Прийшов наш час. Ми будемо разом. Назавжди. Нікому не вдасться нас розлучити.
Він міцно обійняв мене. Його серце стукало з шаленою швидкістю. Тіло було максимально напружене. Його теж щось хвилює, і тут діло не в мені. Шматочком серця я здогадувалася в чому справа, але визнати це за реальність поки не можу. Також надіялася, що мої страхи пройдуть, і ми будемо щасливі та кохати один одного, попри всі негаразди.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Моя перша проба пера
Привіт всім❣️❣️❣️ Запрошую вас до своєї першої книги. Як то кажуть перша проба пера. Колись дуже давно я пробувала писати на букнет, але це було давно. Зараз вирішила спробувати знову. Запрошую до свого роману Батько
Повертаюсь до вас!
Друзі, я знову на зв’язку. Жива, ціла і нарешті з можливістю писати ці слова без ліхтарика й пошуку мобільного інтернету. Хочу щиро вибачитися за таку довгу паузу з продами. Майже п’ять днів я була повністю без світла
Скорочуючи дистанцію. Моя новинка
Друзі, запрошую вас в свою новинку: Скорочуючи дистанцію Він – холостяк і запеклий бабій, в картину життя якого абсолютно не вписується родина. Вона – випадково трапилася йому на шляху. Красива, тендітна, ще й
Пишу свою першу книгу!
Всім привіт! Хочу поділитися - починаю випускати свою першу книгу "Підпалітні". Це темне фентезі про двох центроподібних істот, які живуть у рабстві. Житняк та Лісна мріють про свободу, але їхнє життя - постійна боротьба
Згадка
Важко хоронити друзів. Важко хоронити батьків. А ще важче після цього намагатись хоч чомусь радіти... Найкраще, мабуть, просто щось робити. Для когось. Або хоч для себе. І цьому дуже допоможе творчість. Хай це буде щось смішне.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше