Рецензія до твору "Залізне серце". Конкурс

 

Нещодавно я прочитала невелике оповідання автора Єви Басістої «Залізне серце». Твір написаний у рамках конкурсу «Знайомство з відьмою». Основний жанр Містика/Жахи також присутній Триллер/Детектив. Оскільки являюся прихильницею подібних жанрів, то аж ніяк не могла пройти повз, поринувши у читання. Якщо говорити стисло, то ні на мить не пошкодувала про те, що розпочала читати даний твір. Кожну главу чекала з нетерпінням.

Зазначу, що це, для мене, далеко не перший твір, що вийшов з-під пера талановитої Єви Басістої. Наразі прагну поділитися саме оповіданням «Залізне серце».

 

Трошки про сюжет

 

Початок у твору-жахастика доволі затишний. Головний герой Паша - юнак 19 років, приїжджає до бабусі у невелике село Кілки. Хлопець збирається добряче провести час, побайдикувати та побачитися з рідною людиною.

Бабуня не втрачає часу та вирішує скористатися молодою силою, відправивши хлопця прибирати у гаражі.

Саме там Паша побачив те, що, здавалося б, найменше схоже на зло: Запорожець блакитного кольору. Ну як хлопцю пройти повз такий раритет? А тут ще друг забіг на вогник і хлопці почали роздивлятися автомобіль. Найбільше здивувало, що така красуня як новенька, хоча куплена вже давно. Та ще дивно, що під машиною хтось щедре насипав солі. Навіщо?

Питань надалі стає все більше. Бабуся побачивши Запорожець веде себе досить агресивно, хлопцю починають снитися жахіття. Сюжет поганих снів пов’язаний з машиною, але молодик, як прагматична людина, відмахується.

Тут ще кохання назріває: Павло має нагоду повезти на дискотеку у сусіднє село красуню Катю. Платинова модниця зводить з розуму, ну де ж тут думати про… Стефанію. Про дівчину, яку хлопець лише на мить побачив на задньому сидінні. Моторошна красуня подякувала хлопчині за те, що звільнив та сказала, що «всі вони помруть». Ось така вдячність від тендітної статі.

Сюжет твору захоплює, з кожною новою главою, починаєш думати, якого фіналу очікувати. Як і зазвичай, у Єви Басістої персонажі діють так, що у кожного своя правда. Життя не ділиться на чорне та біле, його потрібно сприймати таким як є. Кінцівка наче дає ляпас і кричить в обличчя: «не сподівався, читачу? Все не так просто».

 

Враження читача

 

Твір «Залізне серце» дехто може порівняти з романом Стівена Кінга «Крістіна». Проте у моєму випадку все вийшло навпаки. Я спочатку прочитала «Залізне серце» та отримала натхнення, щоб почати слухати аудіо шановного Кінга. Тому особисто для мене, оповідання являється чимось особливим та дійсно оригінальним.

З позитивних вражень скажу наступне: автор чарує своїм стилем, що я помічала вже неодноразово. На протязі сюжету трапляються роздуми про життя та вічні цінності. Сам сюжет захоплює та постійно ставить питання «що буде далі»? Хвилюєшся за події та за те, чи впораються герої.

Щодо героїв, то вони викликають симпатію, навіть ті, що не відіграють позитивну роль. Головний герой Паша не справляє враження когось занадто бойового. Навіть дівчину на побачення запросити не здатен. Та саме він не здався, коли, здається, надія зникла.

Інші герої: Катя, Степан, бабуня Надя, Євгеній справляють також позитивне враження. Всі вони, на перший погляд, звичайні собі люди…

Проте, найяскравішим персонажем являється Стефанія. Ображена дівчина, яка колись не зуміла пробачити, що коханий її покинув. Жінка, що прагне повернути коханого, здатна на все. Навіть обкувати своє серце залізом…

Чого мені не вистачило? Я не зуміла зрозуміти, чи була винна Стефанія у тих злочинах, що її звинувачували. Дівчину називали відьмою, але казаному кінця немає. Не була поставлена чітка крапка, що підтверджувала або спростовувала справедливість покарання Стефи.

Ще мене вразили друзяки Степана: Іван, Микола та Анатолій. Читаючи про їх вчинок, хотілося здвигнути плечами: як можна погодитися на подібне? Це ж навіть не вас стосується. Щось десь почули, отже спалити відьму? Сила є, розуму не треба, як то кажуть.

Не зовсім згодна з тим, що «солоденьке» Стефа-Запорожець залишила наостанок. Вважаю, що Степана варто було карати в першу чергу. З нього все почалося, а ще… якщо почуття чоловіка так раптово згаснули, то може їх не було узагалі?

 

Висновки до твору

 

Твір мені сподобався, можу сміливо рекомендувати для тих, хто любить роздумувати на теми добра та зла, невзаємного кохання та справедливості. Тут все це знаходиться під дуже великим питанням.

Фінал історії надає надію на продовження історії. Варто зазначити, що тема піднята автором, дійсно варта повноцінного роману. Особливо беручи до уваги, що фінал прямим текстом натякає на те, що Стефа не тільки не пробачила кривдників, але й налаштована на подальшу помсту.

Враження від твору позитивні, прочитала із задоволенням. Деякі моменти залишилися нерозкритими, але складно чекати повноцінного розкриття від невеликого твору. Та «Залізне серце» не стає від цього гіршим. Навіть у раритетних машин є почуття, тому краще їх не ображати.

 

ПОСИЛАННЯ НА ТВІР ЄВИ БАСІСТОЇ "ЗАЛІЗНЕ СЕРЦЕ" 

https://booknet.com/uk/book/zalzne-serce-b407275

ПОСИЛАННЯ НА СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ, ДЕ РОЗМІЩЕНО РЕЦЕНЗІЮ 

https://www.facebook.com/profile.php?id=100053236548338

 

 

 

 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Єва Басіста
19.10.2022, 22:34:44

Дякую за чудову рецензію:)

Показати 2 відповіді
Єва Басіста
19.10.2022, 23:55:55

Наталія Ковган, ;)

Інші блоги
Антироман: «скажи, Подруго...»
Якщо Ви готові до розтину ілюзій про «родичів, які бажають добра», «справжнє кохання», «захисників» та «женатиків, що ось-ось розлучаться» без анестезії — читайте мій антироман Скажи, подруго. ​Тут
Новий розділ
Додала новий розділ "На перетині світів". :-) Довгенько писала, натхнення трохи підвело. Але смачна кава та тістечка, творять дива ;)))).
Візуал ♥️
"Ти будеш моєю і це буде твій вибір" Маленький візуал до роману "Капкан для метелика" Його не буде в книзі, щоб негаяти час з генераціями, тому я вирішила показати наших героїв у блозі. Є оновлення, тож долучайтесь
Архітектура контролю
✦ Нові розділи вже вийшли ✦ «Архітектура контролю» Станція більше не маскується. Контроль перестав бути фоном — він став дією. У нових розділах історія робить крок туди, де вже немає безпечних рішень:
Сльози аналітика
​Я хочу пам’ятати не лише її зухвалість, а й нашу спільну лють у професії. Ті наші нескінченні словесні битви з бухгалтерією за тендери та бюджети, де ми стояли плечем до плеча. Я пам’ятаю, як ми до хрипоти сперечалися
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше