У тексті книги Лукомор'я. Дубль два я намагалась одразу пояснювати: хто з монстрів - є хто, та, може, не завадить розповісти трохи більше.

Одна з героїнь, котра ще не раз з'явиться й на сторінках другої книги циклу Дев'ятизем'я Володар Стрибор'я - сирін Алєля. (Її візуалізація ТУТ). Сиріни вважались віщими птахами, котрі співали чарівними голосами й могли повідати про майбуття, або ж приспати. Роса, що була зібрана з їхнього оперення - зцілювала:

В одній з глав Лукомор'я йдеться про сірушей. Взагалі це створіння відносять до Вавілонської міфології, але деякі дослідники зустрічали згадки про нього у південно-європейських слов'ян. Ця істота мала зміїну голову на довгій шиї, лускате тіло, та міцні кігтисті лапи. Ще й хвіст скорпіона на додачу. Щось схоже на це:

Ще був такий собі глотник, чия кров використовувалась в отруті "Укус глотника", котрою була отруєна головна героїня. Глотники згадувались також у південно-європейських слов'ян й за описами дуже скидались на горгулій:

І у Володарі Стрибор'я згадуються симурги. Ці вогнепси супроводжували слов'янського бога вогню - Семаргла. Вважали, що й сам бог інколи обертався вогнепсом. Він оберігав сімейний очаг, насіння (вважалось, що пробудити насіння може лише вогняна сила) й посіви: