Всім доброго осіннього ранку! Щойно вийшов новий розділ книги "Заміж за діда, або як (не) закохатися у його внука" і з нагоди цього пропоную почитати невеликий уривок з нової глави:))

— Тобі шкідливо їсти вночі, — уїдливо сказала, відпихаючи хлопця від холодильника стегном. Дістала з дальнього кутка ковбасу, зачинила дверцята й пішла за стіл. 

Марк спостерігав за мною ошелешено. 

— А тобі не шкідливо? 

Ох, скільки дратування чулося в його голосі! Я аж була задоволена собою.

— Я молода, — з надзвичайно серйозним виразом обличчя стала пояснювати, нарізаючи ковбасу, — можу їсти все, що захочу, а ти – старий, треба харчуватися здоровою їжею, бо ще черевце вилізе.

Так хотілося загиготіти, але я щосили стримувалася. 

— Я ходжу в зал тричі на тиждень, — сів він навпроти мене, був напрочуд спокійним. — Не вилізе. А от щодо тебе… Повалятися у ліжку любиш, нічого не робиш, значить і рознесе тебе незабаром. 

 Зиркнула на хлопця нехорошим поглядом, але в думках пролетіло зовсім протилежне:

"Залюбки повалялася б з тобою!"

Дідько! І нащо він такий привабливий? Сидів, склавши міцні руки на грудях, очима вжалити намагався, аж всередині все завмирало. Тільки язик його дурницю молов.

— А чого це тебе так хвилює, Марку? Невже сподобалася тобі? Тоді мушу розчарувати, в мене є наречений.

Хлопець розсміявся, вхопив один з моїх бутербродів та став його їсти.

— Не буде ніякого весілля, я про це потурбуюся, — задоволено сказав, наминаючи мою ковбасу.

— Думаю, ми ще побачимо, хто кого.

В моєму голосі була впевненість, бо я точно знала, що не віддам те, до чого так довго йшла. 

Наші герої настільки схожі, що мають навіть одну звичку на двох - заглядати до холодильника вночі:))

А ось візуал діда та його доглядальниці Марії Ігорівни:

Всім хорошого дня! Мирного неба, тепла та затишку!