Додано
05.10.22 01:36:06
Трохи про себе. Архівні фото. Ностальгія.
Доброї ночі!
Час летить із величезною швидкістю. Те, що сьогодні для нас важливе, через роки і не згадається. А от нагадати можуть фотографії .
Щось мені не спиться сьогодні, тому вирішила трохи переглянути вміст галереї . І знайшла такі фото, що викликали у мені бурю позитивних емоцій.
Тож ділюсь ними з Вами
На фото я із майбутнім чоловіком 6 років тому. Аж не віриться, що стільки пройшло з того часу…
Ми вперше разом вибрались на полонину ( ту саму про яку у мене дилогія), ой це було так романтично і чудово.
Тоді я ще не знала, що стану автором і публікуватиму книги. Творчий шлях почався значно пізніше. А з чого він почався?
Дилогія "Ягоди долі"
https://booknet.com/book/399478
https://booknet.com/book/403803
Щиро Ваша:
Мирослава Білич!
Мирослава Білич
541
відслідковують
Інші блоги
Всім вітання!) Хочу трохи розповісти, чим займаюся. Між тривогами та вибухами я намагаюся триматися, працюю і продовжую працювати над книгою «Уламки долі» — редагую розділи разом із коректором Elen Lukas. Анотація
Привіт, дорогі колеги-автори та читачі! Кожен із нас знає, як важливо знайти «свою» аудиторію та допомогти гарній книзі зустрітися з читачем. Тому я шукаю авторів для щирої та взаємовигідної співпраці! Пропоную взаємне
Я навіть уявити не могла, що ця історія так глибоко западе вам у душу… Дорогі читачі, я безмежно вдячна кожній і кожному з вас за ці космічні цифри та вашу підтримку! Спостерігати за вашими емоціями, відгуками
Сонечки, привіт! Поспішаю поділитися гарною новиною. Сьогодні протягом доби діятиме знижка на літню та романтичну історію ПЕРША ДІВКА НА СЕЛІ яка свого часу була написана на конкурс “Кохання не купити”. Це неймовірна
Вітаю, друзі! От і прийшла пора прощатись із героями, чиї історії затягли мене аж на дві книги. Хто читав й інші мої роботи вже знає, що я люблю писати живих персонажів, які роблять помилки і отримують життєві уроки, важко
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарні фото. В горах особлива атмосфера, яку не відчуєш більше ніде. Вони надихають й дарують відчуття гармонії й свободи. Здається, що навіть дихати стає легше.
Айрін Ван, Так, я обожнюю свій рідний край. Тож мусила написати про полонини. Дякую.
Дуже гарні та атмосферні фото!
Бажаю, щоб невдовзі ви мали можливість знову зробити там фото разом !!!
Alesia, Щиро дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати