Додано
05.10.22 01:36:06
Трохи про себе. Архівні фото. Ностальгія.
Доброї ночі!
Час летить із величезною швидкістю. Те, що сьогодні для нас важливе, через роки і не згадається. А от нагадати можуть фотографії .
Щось мені не спиться сьогодні, тому вирішила трохи переглянути вміст галереї . І знайшла такі фото, що викликали у мені бурю позитивних емоцій.
Тож ділюсь ними з Вами
На фото я із майбутнім чоловіком 6 років тому. Аж не віриться, що стільки пройшло з того часу…
Ми вперше разом вибрались на полонину ( ту саму про яку у мене дилогія), ой це було так романтично і чудово.
Тоді я ще не знала, що стану автором і публікуватиму книги. Творчий шлях почався значно пізніше. А з чого він почався?
Дилогія "Ягоди долі"
https://booknet.com/book/399478
https://booknet.com/book/403803
Щиро Ваша:
Мирослава Білич!
Мирослава Білич
481
відслідковують
Інші блоги
«- Пацани, ось дивлюся я на вас і так шкода стає… ви ж тепер якісь… чи не повноцінні. Вас ваші баби скрутили та на короткі повідці посадили.
- Та гаразд, Юрку! І твій час прийде!
- Не дочекаєтеся! Маючи ваш приклад перед
Знаю, що одночасно писати це вельми не професійно. Це збільшує ризик сюжетних дір, пропустити важливі моменти, і купа всілякого "не професійно". Ну так от, дотримуєтесь - одна історія - до кінця, чи грішите, і пишете
Вітаю! Питання до читачів, які вже прочитали більшість з моїх книг. Потрібна ваша допомога! Зараз у мене на сторінці є 3 незавершені цикли, і я прошу, щоб ви написали, продовження якого чекаєте найбільше. Обіцяю
Вітаю! Маю для Вас таку знижку сьогодні!) Одержимість Юсупова - Ти завжди будеш тільки моєю дівчинкою, - залізна хватка його рук на талії. Хрипкий голос, від якого я раніше божеволіла.
- Ти сам подарував мені свободу, -
Ось ми впевненими кроками наблизилися до фіналу, вже завтра 15 грудня о півночі я опублікую 4 останні глави другої частини свого роману. Мені завжди дуже складно прощатися зі своїми героями до яких я вже дуже звикла, але
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарні фото. В горах особлива атмосфера, яку не відчуєш більше ніде. Вони надихають й дарують відчуття гармонії й свободи. Здається, що навіть дихати стає легше.
Айрін Ван, Так, я обожнюю свій рідний край. Тож мусила написати про полонини. Дякую.
Дуже гарні та атмосферні фото!
Бажаю, щоб невдовзі ви мали можливість знову зробити там фото разом !!!
Alesia, Щиро дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати