Секс слідак

 Робота поліцейського, розвідника  в основі своїй передбачає агентурний апарат. Причому найефективнішими агентами визнані дами легкої поведінки, вони ж "нiчнi метелики". Цю істину, дослідним шляхом, відкрив німецький слідчий i розвідник Вільгейм Штибер. 
 

 Зі святош в розпусники. 
 Народився герой сьогоднішньої розповіді в стародавньому 1818 році. Народила його британська аристократка, яка займалася його початковою освітою  (в майбутньому відіграє свою роль)  і німецького священника. Батько бажав , аби син пішов його доріжкою. Для чого з мало готував. 

 Біблія, псалтир, євангелій. Ну й до готувався , до одного з перших атеїстів. Коли Вiльгейм підріс, замість церковних догм, став в тихую штурмувати право, i вступив таки на юридичний факультет. 

 Студентське життя веселе, до того ж специфіка дев'ятнадцятого століття. Ханжеські норми моралі з одного боку, i борделі на кожен смак i гаманець з iншого.  Словом пішов малий в загул. Малину правда дещо зіпсував батько.

 Дізнавшись про синів загул, ну це ще Бог з ним, а от те що в попи не захотів йти, це вже ні в які ворота. Явившись в гості до сина, заявив - "Вибрав сам собі освіту, i крутися далі сам. З дому ні копійки не отримаєш".

 Зліт i падіння адвоката. 
 Все почалося з банального для студентів питання - підробіток. Але цю проблему вдалося вирішити швидко. Вiн влаштувався стенографістом в газету. До випуску вже доріс до повноцінного журналіста. 

 Буваючи в поліції, в судах, записуючи судові засідання, беручи коментарі по тій чи іншій справі , він заводив знайомства з секретарками i стенографістками. Коли по випуску отримав диплом, працюючи журналістом піднакопив дещо на власну практику, став вигравати процес за процесом. 

 Секрет успіху простий - через дам в судах, чи поліції дізнавався про порушення в документах. Той доказ не вірно оформили, обшук з порушеннями провели, або ж покази заднім числом пришили. Але як кажуть" не довго музика грала, не довго фраєр танцював". 

 Як згодом виявиться, Вільгельм Шибер був далеко не перший молодий адвокат, який так собі кар'єру хотів зробити. Посадить не посадили. Але адвокатської практики позбавили. 

 Власний метод
 Крах адвокатської кар'єри стався в 1841 році, але позбавлення практики освіти не стосувалося. Маючи на руках диплом, певний досвід в юридичнiй галузi, i нi найменшого бажання облачатися в церковну рясу, Вільгельм Штибер влаштовуються в суд. Проте жалування молодшого спеціаліста його не влаштовує, i вiн переводиться в полiцiю.  

 В той час була одна цікава фішка - полiцейським виплачували долю з повернутого майна, в якості преміальних. Плюс дозволяли "халтурити" приватним детективом. Тільки по оформленому в нотаріуса договору, i з виплатою податку в казну.  

 Тема робоча, от тiльки Вільгейм аж  двічі прорахувався. В той час поліція тільки створювалася у єдиний орган. До них були місцеві ополчення. Ніяких тобі методичок, підручників. Та й колеги, не бажали ділиться професійними секретами з колишнім адвокатом, який чимало їх кровi попив. 

  I от в один вечір, заливаючи пивом тоску - печаль , в обіймах чергової "жриці кохання" Вільгельма осенило. Кримінальники також люди, після розбою розслабитися також хочуть. I діло в нього пішло. I так би він лишався б в кримінальнiй поліції, якби не крихта удачі. 

Картина маслом
 Йшла весна 1848 року. В Німеччинi, тоді ще Прусії, як i всюди було не спокійно. Мітинги, протести, погроми, i кримінальний елемент, який не пропускав можливостi поживитися. У Вільгельма Штибера, полiцейского інспектора,  роботи по горло. Агентурний апарат, сформований з "жриць кохання", давав плоди. За декілька років, завдяки своїй секс - агентурi, Штибер вже один з кращих поліцейських Берліна. 

 День починався звично. Одна з агентес "легкої поведінки", повідомила що до неї завалився один красень, з блатних. Грошима розкидується, хвалиться великим кушем. Взяв напарника, і тепленьким, під маркою "перевірка документів" (аби агента не світити) пов'язав.  Затриманий кричить на весь Берлін "ВОЛКИ ПОЗОРНИЕ", але по виходу на двір замовкає. Бо те, що ця трійця побачила, інакше як підзаголовком не назвеш. 

 Перед їх очима , постало наступне - йде по вулиці мітинг, під загальним гаслом "Батьку геть" і тут, зарогу, їм на зустріч вирулює  Фрідріх Вільгельм IV.  Король Прусії, власною персоною. 

 Нiма сцена. 
 Першими від шоку відійшли мітингарі. Міняючи курс, з непереборним бажанням задати монархові питання "Чуєш? Закурити не знайдеться?" , направляються до палко любимого короля. Вільгельм, бачачи що таке діло, короля будуть бити, можливо навіть i ногами, вмикає реверс. Вихоплюючи за мить до розправи монарха, забiгає з ним в один з будинків. Звідки вже горищами й провулками, відводить до палацу. 

 По прибутті, вінценосна сім'я задає питання "А де тебе носило?". На що монарх, спокійно так відповідає - "Гуляти ходив". Без охорони, при парадi, в мiстi охопленому антиурядовими мітингами, нікому нi слова не сказавши. Трохи на перед скажу - рівно через десять років, в 1858 році, короля визнають не дієздатним.

 Справа вертлявого грека
 Заслуги Вільгельма Штибера оцінили, i його було переведено в головне управління. Де відразу же знайшлася робота. З'явився в Берлiнi такий собі Констянтин Сімодес. Грек по національності. Привіз в Берлін давній свиток, пам'ятку античної культури, який виявися підробкою. Треба знайти цю "не гарну людину". 

 Отримавши прикмети лиходія, Вільгельм, на здивування своїх колег, вiдправляється по накатаній шерстити борделі. Його ж колеги, вважали що цей кадр давно вже в Франції вино потягує, чи на пiв дороги до Америки. Але правда виявилася іншою.

 Зайшовши до чергового дому терпимостi , направився до господині. Описав розшукуваного, отримує відповідь "Є такий. Уже пару днів у нас зависає". Ну а далi, було діло техніки. 

Лондонський вояж
 Кінець 1850 року. Вільгельма Штибера направлено до Лондона, з цiлью з'ясувати плани комуністів, чий штаб був в британський столиці. Критерій вибору був простий - вiн єдиний, хто маючи досвід, знав англійську мову.  I то, завдяки матері - британки. Тоді французьку вчили.

 Ступивши на землю "Туманного Альбіону", окрилений патріотизмом , не жаліючи себе, влаштовує тижневий набіг на лондонські борделі. А чому нi?  Приємно, контора плати, та й результат не змусив чекати. 

 Це пізніше комуністи з себе корчитимуть "Облiко морале", а по первах моральною чистотою не задумувалися. За тиждень, вiн уже знав всю верхівку комуністів. Подальший операція проходила у два етапи. Поки дами-агентеси , займалися клієнтами, Вільгельм робив відтиски з ключів. I коли наступного разу господарив не було вдома, проникав до будинку. 

 Як результат - розкрита  мережа в Прусії, Англіі, Франціі, зірвано ще на етапi зародку повстання в цих країнах. 

Охоронець-шпигун
  Як вже зазначалося , в 1858 році змінилася влада. Для Штибера це вилилося в розвід завдання, на цей раз в Росію. Під виглядом розжалуваного офіцера, якого не взлюбила нова влада, Штибер став собі шукати роботу за кордоном. 

 Вiн очікував пропозицій з Лондона або Парижа, але прийшла з Росії. Цар Олександр I запропонував не багато не мало, очолити його особисту охорону. На що вiн погодився, шпигуючи прямо під носом у царя. 
Порно - шпигун

 Через п'ять років Штибера відзивають в Берлiн. На цей раз йому відправляють в Австрію. Прикинувшись монахом, вiн отримав доступ до частин, i місць дислокацій військ. Святих отців тоді пускали для "втішення страждущих" , правда Вільгельм робив це своєрідно. 

 В той час борделі були відкрито при кожному полку. Але туди не кожен лейтенантик мiг потрапити. Більшість особового складу були на "самообслуговуванні" по цій частині. I тут , на помiч страждущим , приходив наш монах який з під поли, точніше ряси, продавав "Гарячі картинки", чим i давав втiшення страждущим. Не дивно що в кожнiй частинi, його чекали з нетерпіння, приймали як рідненького, i викладали на блюдці всі необхідні дані. 

 Французька чума
 1866 рiк. Штибера переводять у Францію, де вiн розвернувся на повну, вербуючи вже коханок військових, міністрів i впливових чиновників. Коли почалася вiйна в 1870 році, в Берлiнi знали про всі плани ворога. Ще одним об'єктом вербування , стали телефонні станції. Хоча телефоніст, на той час в більшості свiту , сприймалася як не жіноча справа, але Франція тут була прогресивна. На їх біду. 

 Завербовані Шибером дівчатка , передавали потрібні німцям відомості. Що й послужило однією з основних причин успіху прусської армії. 
 
 Подальша доля Вiльгельма Штибера, певною мірою показова. До 1873 року вiн офіційній глава німецьких спеціальних служб. Де вербовку агентес проводить особисто, нікому це діло , не довіряючи. Ну й довербувася до сифілісу.