З цією історією пов'язано багато моїх життєвих перепитій, і навіть героя з другого розділу  і ситуація з поламаною цигаркою я списав з прохожого, який її "поремонтував" та підійшов підпалити до мене не задовго до того як я сів та почав писати.  Але в неї є інше важлива роль. Текст місцями не виправдано важкий, або ж часто не до кінця зрозуміло, хто говорить і до кого говорить. Можливо це ще тому, що я саме тоді читав Томаса Мана, про грецький острів. Коротше текст важкий і іноді потребує перечитання. 

Коли я вирішив його перетягнути зі псевдо сторінки на основну, то думав, що сильно його відредагую. Також планував розширити деякі частини. Але в результаті перечитав, і вирішив що у свій час я провів над ним дуже гарну роботу, і все ж твір вийшов самодостатнім. Тому залишились і інтерлюдії, від яких хотів позбутись, і герої майже не змінились. Лише трішки підрихтував.

Можливо я так мало змінив в трьох крапках, бо це мій перший твір, який я писав з чітким розумінням, що хочу стати письменником.

На черзі залишилось дві маленьких частини. Інтерлюдія, та епілог. Так вже трапилось що кульмінація та розв'язка потрапили в останню інтерлюдію та епілог. Зараз я вже знаю, що якщо хочеш написати складні думки на великій кількості сторінок, потрібно користуватись максимально простими структурами. А тоді ще не знав. Можливо через це мені подобаються так ці герої, а також атмосфера та магія "трьох крапок".

Не завершених історій не буде. Зараз вони в трьох частинах існують як вирвані миті з життя людей, які бачив бармен, скоро ви побачите і причини, за яких столик втрутився в життя людей, і наслідки його втручання.