Вітаю, любі читачі!

Якщо ви читали не одну мою книгу, то знаєте, як я люблю писати солодкі сцени між героями, щоб вас пробило сиротами)) Більшість цих сцен, звісно, припадають вже на платну частину книги. Але чому б не поділитися ними зі всіма?

Сьогодні добірка таких моментів з "Королеви-рабині". Насолоджуйтесь!

***

— Треба подумати, де тобі поставити клеймо... Краще ставити на видних місцях. Ось тут...

Він підніс ліву руку і погладив великим пальцем її щоку, а тоді торкнувся пучками пальців чола.

— Або тут... Але шкода псувати красу. Можна ще тут.

Його пальці опинилися на її шиї, і Агаті забракло повітря. Здалося, що це все, кінець, дихати вона більше не зможе. Від образи, від люті і... від його дотиків.

— Але ти, мабуть, не захочеш, щоб клеймо було таким помітним, так? Тоді я можу бути добрим і вибрати якесь місце під одягом. Щоб ти могла показати при потребі.

Погляд смарагдових очей опустився на талію, а тоді ще нижче.

— Наприклад, тут.

Вона зойкнула від несподіванки і обурення, коли Шерл задер верхню сукню і різко розвів її ноги.

— Знову це спіднє.

***

***

Він підійшов так тихо, що вона й не почула. Раптово обплів її руками, міцно притиснувши її лікті до тулуба. Агата спробувала вирватись, але де там. Обіймав зі спини так сильно, так твердо й жагуче, що марно було борсатись.

— Що ти таке робиш?

— Те, що подобається нам обом. Не сперечайся, я знаю, що тобі теж подобається.

Вона завмерла. Прислухалася, як шаленно колотиться серце. І коли Шерл нахилився до її вуха, залоскотав подихом ніжну шкіру, вся, з голови до п'ят, вкрилася сиротами.

— Коли ти відмовила мені, я захотів тебе провчити, — прошепотів він. — Але все, чого я зараз від тебе хочу, Агато, це щоб ти була моєю. І так буде. Та якщо ти бажаєш ще трохи поноровити, то можемо ще якийсь час пограти у господаря і рабиню. Мені навіть подобається.

***

— Тоді навіщо ти змусив мене вдягти оце? Навіщо лякав батогами і клеймом?

— Щоб ти здалася.

— Я не можу.

— Тоді я здаюсь.

Вона різко підняла голову, не повірила власним вухам.

— Здаєшся?

— Так. Але це не означає, що я відмовляюся від Телури чи від тебе.

Агата скривила губи і опустилася назад на ліжко. Зітхнула від розчарування.

— А що це означає?

— Зовсім скоро зрозумієш.

Його волосся під її пальцями здавалося таким же жорстким і неслухняним, непоступливим, як він сам. Агата навмисне боляче смикнула пасмо, забираючи пальці, але Шерл й оком не моргнув. Зате їй самій не сподобалось. Торкатися його було приємніше, ніж не торкатися, і він це ніби відчув — закинув руку за потилицю, спіймав її пальці і потягнув до своїх губ. Вона затамувала подих, коли теплі вуста залишили поцілунок на вологій долоні.

Запрошую на сторінки роману, доки він у процесі, адже події поволі наближаються до фіналу!