Мені були приємні його дотики та ці поколювання, які я відчувала при контакті з ним.
– Тривалість твого гніву не змінився. Той же самий тиждень.
– Як ти все добре пам'ятаєш, – зі сарказмом відповіла я.
– Я пам'ятаю кожну хвилину, проведену з тобою. Кожен твій поцілунок, кожен твій гнів....
Ми зупинилися біля дверей та пригорнув мене до себе. Від поцілунку нас віддаляла лише секунду, в цю мить почувся пискливий жіночий голос.
– Саша! 

Закривши очі, він розчаровано повернувся.
Незнайома мені дівчина поманила його пальцем до себе.
– Зараз повернуся.