Так. Ось це було не варто казати, от правда. 

 От до цього моменту вона була навіть вдячна Дмитру за прагнення допомогти. Але тут… Спалахнула миттєво!

 Ева знов відчула себе малою, яку старший, хоч і люблячий брат, опікає з усіх боків та намагається убезпечити в міру свого розуміння, від жорсткого світу. А у Паші це було у вигляді чи не повної ізоляції! 

 Але чому ж Еві раз за разом доводиться своє право на власні рішення та своє життя виборювати?! Та ще й не перед рідним братом тепер а… а… перед його посіпакою!

 Оце був її пусковий гачок, який відразу підривав щось в голові, що відповідало за здоровий глузд!

– Знаєте що?! Дякую! Та, гадаю, вам пора додому. Вечеряти… чи ще щось робити!  Може вас дівчина там чекає, і їй конче треба допомогти! А мені – нічого не треба! Я завтра викличу сантехніка. Якось розв'яжу цю проблему! – огризнулася вона, різко схрестивши руки на грудях. І відступила так, ніби прямо натякала, щоб йшов собі звідси, кудись якомога далі…

– Серйозно? – Дмитро стиснув губи так, що вийшла якась саркастична гримаса і зробив крок уперед…

ЧИТАТИ…