Про брутальних чоловіків та чуттєві губи.

Мої вітання, народ!

З пʼятницею вас!

Запланували щось цікаве на сьогодні-завтра? Адже, коли як не у вечір пʼятниці та суботу дати собі відпочити та розважитись. 

... Я хочу Горда! Або він, або ніхто! І я вмиваю руки! Робіть, що хочете!

   Горд з Ріаном переглянулися.

   — Ліє, ти взагалі чуєш, що тобі говорять? Людина майже одружена! — кинув мені Ріан.

   — А ви взагалі чуєте, що вам говорять?! Відпрацює своє й ніхто його тримати не буде! Я дам йому розлучення й хай котиться… вибачте, їде до своєї розпрекрасної нареченої! 

   — Взагалі-то у нас ти йому розлучення дати не можеш. Це він може звернутися до мене за дозволом розлучитися з тобою. А я вирішую…

  — Хай так, — перебила я його величність. — От він (я кивнула на Горда) звернеться, а ваша величність вирішить! Які проблеми!

   — Ну, що ж! — виголосив Ріан. — Горде, рішення за тобою! 

   Горд задумався. Потім запитав:

   — Чи можу я подумати, ваша величносте?

    — Ліє, він може подумати? — звернувся до мене Ріан.

   — Не уявляю, про що там думати, — знизала плечима я. — Але якщо вже йому так треба… Думай, Горде, думай! — поглянула я на нього. 

   — Горде, ти можеш подумати до завтра, — сказав Ріан. (Хоча я вважаю, йому б й двадцяти хвилин вистачило б!) — Зараз можеш бути вільним! 

   Горд злегка вклонився й пішов до виходу. Я за ним.

   — Ліє, залишся! — зупинив мене Ріан. 

    Ну, от! Зараз почнеться!

   — Може поясниш, чого ти вчепилася до бідолашного Горда?

   Почалося!

   — Я дбаю про твої інтереси. Свої аргументи щодо його кандидатури я тобі наводила декілька разів. Й ти з ними погодився. Але варто було Горду закапризувати, як ти відступив від своїх намірів. Хоча міг йому просто наказати. Й він би підкорився, нікуди не дівся б. Але ж ні! "Йди, Горде, подумай!" — перекривила я його. 

   — Це таки щось особисте?

   — Звісно особисте! Я маю дбати про ТВОЇ інтереси в комфорті та безпеці. Горд — перевірений у реальних справах! Я довіряю йому. Він не вдарить мені в спину в найвідповідальніший момент. Я знаю, що від нього чекати. Він вже звик до моєї манери спілкування. Якщо тебе турбує, що між нами щось може бути, то не турбуйся. Він майже одружений, а мене відносини не цікавлять зовсім. Хіба невеличка інтрижка... — не втрималась та пожартувала я. 

   — От і я про те! — з жаром кинув він мені. — Мене доводять до божевілля думки, що ти можеш бути з іншим. 

   Він підійшов до мене, обхопив руками та жадібно поцілував.

   — Ми так давно не були разом! Я весь час думаю про тебе!

 

Сьогодні діє знижка на

 "Сльози короля, усмішка королеви"

  Хто ще не визначився, щоб таке почитати на вихідні, раджу придивитися до "Королівських слізок". 

  Ось що говорять люди, які вже прочитали цю історію.

"Ця історія одразу затягнула у свої тенета і не відпускала, поки не прочитала усю. Якщо чесно, то ще й досі перебуваю під враженнями."

"Ти знову й знову мене вражаєш! Ти знаєш, я читаю не по одному розділу, а коли набереться побільше. Ну, так у мене виходить. Що тобі сказати! Кожен раз повертаєшся до книги, а тут уже ТАКЕ!, що не відірватися. Як тільки ти все це вигадуєш? Розумна аж страх! (Тільки щось Ріан розпоясався! В куток на гречку його!)"

"Шалено! Й мені шалено подобається! Глави 45 і особливо 46 просто шквал емоцій! Дуже цікавий сюжет вимальовується. Мега динамічний розвиток подій. З нетерпінням чекаю продовження!"

"Це легка пригодницька історія з динамічним сюжетом, нетиповим авторським стилем, яскравим гумором. Саме щось таке я й шукала почитати собі на літні вечори. Це розважальне, дуже приємне читання, як на мій смак. Просто розваги, нічого більше. Дякую автору!"

   Ось що дивно! Як у такого брутального чоловіка можуть бути такі чуттєві ніжні губи? Зазвичай, він тримає їх міцно стиснутими. (Він й сміятися зі мною почав ось тільки.) Але зараз вони були геть розслаблені, трошки привідкриті. Й це було так чудово! Достобіса гарно! До нестями захотілося доторкнутися до них. Відчути на смак.

   Я рідко відмовляю собі в маленьких життєвих радощах. Наше життя таке коротке. Смерть чатує на кожного воїна повсякчас, не змикаючи очей. Тож... чому ні?

   Я тихенько, аби не розбудити його та не спровокувати ще більший головний біль, припіднялась. Потягнулася до нього, повільно та обережно доторкнулася до його губ. Серце забилося, як пташка у клітці!

   Це було так приємно! Хочу ще! Але тільки-но нахилилася до нього, почула його хрипке:

   — Що ти робиш? 

  Ну, от! Знову брови звів!

   — Не зводь брови! Вже й так зморшки на все чоло, наче ти — дід старий.

   — Ти що, цілувала мене?

   — Та хто тебе цілував! Мрій! Просто нахилилася перевірити, чи ти хоч живий.

   — Брешеш! Ти цілувала мене! 

   — У нас у Квіні так перевіряють, чи людина жива.

  Боги, що я морозю! 

   — Закохалася у мене?

  — Що за дурню ти мелеш?! Це ж наче мене по голові вдарили, а не тебе!

  Горд не зважав на мої слова:

  — Що ж! Тільки не чекай від мене високого та чистого кохання! Не моє це! — й посміхнувся.

  Але ж гад! Перекривляє мене! Не встигла нічого відповісти, як він продовжив:

   — Але я тобі завадив. Ти ж якраз хотіла знову поцілувати мене. Я не проти. Можеш. Я дозволяю.

   Я почервоніла, мабуть, до кінчиків волосся. 

   — Щось перехотілось! Це була секундна слабкість. Просто перехвилювалася за тебе, придурка!

 "Сльози короля, усмішка королеви"

Гарних вихідних всім добрим людям!

Заходьте на гостину!