Бонусний уривок, максимальна знижка і ще щось...

Вітаю!

Сьогодні таке чудове свято — Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, що в перекладі означає “мудрість”.

Тож мої привітання усім нашим читачам і авторам, що носять такі імена, а також усім, хто вірить у справжнє кохання і не втрачає віру й надію навіть у найскладніших життєвих обставинах!

Як наші з Владою Холод герої з роману “Троє в будинку, не рахуючи дитини” — Аліса, Діма і Макс.

Нам дуже цікаво спостерігати за тим, як ця “трійця”, вимушена жити під одним дахом, вибудовує свої стосунки. А наші читачі будують здогади, з ким же залишиться Аліса, і хто батько дитини))

Сьогодні з приводу свята я хочу подарувати всім уривочок із “платного” розділу. Він мені дуже подобається. 

Коли настав призначений час, я і сам вийшов зі спальні і пішов до кухні. Діма вже сидів за столом, навіть чай заварив і поставив дві чашки. Сидів такий замислений і не незадоволений як зазвичай, а скоріше сумний. 

Щойно побачив мене, кивнув. Взяв заварник і почав розливати чай чашками.

Я пройшов до столу, сів навпроти, взяв одну з чашок. 

— І про що ти хотів поговорити? — запитав він, дивлячись в свою чашку. 

Голос був таким само сумним, як і вигляд.

— Про Алісу, — не став юлити я.

— Ну що ж, — Діма злегка сумно усміхнувся, а потім подивився на мене. — Я тебе слухаю.

— Аліса страждає, коли ми сваримось, — я зітхнув. — Я не хочу, щоб їй було погано, вона надто дорога мені. 

— Розумію тебе, — Діма кивнув. 

— Нам треба домовитись, — продовжив я. — Нехай ми обидва зацікавлені в ній, але ми не маємо ставити одне одному підлянки чи щось подібне. 

— Я колись ставив тобі підлянки? — Діма усміхнувся. — У нас за підлянки відповідаєш якраз ти. 

— Пробач за той прикол з фото. Але я ж так само повівся в лікарні! — я розвів руками. — Шукав там ноги-руки і все таке. І взагалі, ми що реально будемо пити чай? — я встав з місця і підійшов до холодильника з алкоголем. — У тебе тут є щось міцніше за вино?....

***

—...Знаєш, у мене ж нікого немає, Дімо, реально нікого... Батьки від мене відвернулись, коли зрозуміли, що мою схибленість на творчості не вилікувати, — я розсміявся і знов сьорбнув віскі, напевно, вже був доволі пʼяний після вина і віскі вперемішку. — Друзі... Та в мене нікого не лишилось після однієї історії. Мою картину... Мій найкращий друг, людина, якій я безмежно довіряв, взяв і видав її за свою. Тільки він бачив її... Побачив, скопіював і здав раніше за мене. Коли я побачив її серед робіт претендентів, був настільки шокований, що зник з радарів художки на півроку. 

— Що ж, це схоже на тебе, — Діма усміхнувся. 

— Вважаєш, це було по-дурному? — я відпив ще віскі. — Я теж так думаю! Я так просто здався! Поступово від мене відвернулись всі друзі... Я залишився зовсім один, невдаха та й годі!

— Але ти не виглядаєш, як невдаха, — продовжив Діма.

— Авжеж, не виглядаю, — я хмикнув. — Мої роботи продаються по всьому світу. Правда, під несправжнім іменем. А мої мурали є по всій Європі... Чорт, а це взагалі був серкет, тобто, секрет! — я рішуче подивився на Діму. — Тепер ти теж винен мені секрет!

— Набухався, язик розвісив, а тепер випитуєш чужі секрети? — Діма продовжував усміхатись. Виглядав доволі тверезо, хоч ми й пили однаково. 

— Щирість за щирість, це було б чесно, — не здавався я. 

— Ну добре, — він зітхнув. — Але в мене нема таємного другого життя чи чогось подібного. Порівняно з тобою я доволі нудний. 

— Скажи мені чесно, — я подивився на нього. — Аліса... Ти кохаєш її? 

— Так, — він відповів так швидко і просто, що це мене здивувало.

Він не перепитував мене про мої почуття чи щось таке, просто взяв склянку з віскі і осушив її до дна. 

Виглядав нещасним. 

— Вона дуже хороша, правда? — я злегка сумно усміхнувся. — І добра... Навіть якщо їй подобається тільки один з нас, вона не хоче ображати другого. 

— Це точно, — Діма подивився у вікно, а я тим часом підлив йому ще віскі, коли він відпив, знов подивився на мене. — Як вона почувалась, коли я пішов? 

— Нормально, — я відпив ще трохи віскі.

— Це я винен, що так сталось, — тихо сказав Діма. 

— Це вагітність, таке буває, чув Алісу? — перепитав я. 

— Я... — він на секунду змовк, а потім продовжив. — Я сказав дещо... І їй стало погано. 

— І що ти сказав? — я підтис губи. Починав злитись, а це недобре. 

— Сказав, щоб вона їхала жити з тобою, що ви поводитесь по-свинськи,  накричав... — він зітхнув. — Насправді, я просто весь час ревнував і заздрив тобі. Ти завжди був ближчим для неї і це мене виводило. А треба було просто змиритись. 

— Думаєш, мене не виводило те, як вона на тебе дивилась, наприклад тоді, коли ти зʼявився в кафе... — я взяв до рук склянку. — Але навіть не мрій, я не буду здаватись чи жаліти тебе, Дімо. 

— А я навпаки хочу відпустити ситуацію, — раптом сказав він, а потім осушив склянку до дна. — Відрядження має допомогти…

Цікаво, що буде далі?

Сьогодні у вас є можливість придбати книгу “Троє в будинку” за максимальною знижкою, єдиною в передплаті. Незабаром книга надійде у продаж, і тоді ціна її зросте. Тож навіть зі знижкою вона коштуватиме дорожче, ніж сьогодні до кінця дня.

А ще читання в процесі — це дуже захопливо, адже можна обговорювати кожен розділ з авторами та іншими читачами! Оновлення у нас щоденні, о 8 ранку, так що якраз, п’ючи ранкову каву чи  чекаючи на транспорт, можна заглянути і підняти собі настрій новенькою продою! 

Тому не гайте часу і купуйте цю історію, а з нею ще кілька книжечок зі знижками від наших колег: 

Ема Ноель – книга Ти мій краш

Кристина Асецька, Аделіна Янг – книга Викрадач

Юліанна Бойлук – книга Незнайомка для принца

Леся Найденко – книга Ластівка

Анна Харламова  - книга «ЛИСТ НА РІЗДВО»

Обов’язково підпишіться на авторів, натиснувши кнопочку “Відстежувати” в їхніх профілях. По-перше, їм буде дуже приємно, а по-друге, ви першими будете отримувати сповіщення про нові розділи, новинки та інші приємні сюрпризи! 

Мене можна знайти також у Фейсбук ( авторська група, творча сторінка) та в Телеграмі.