Привітусики, дорогенькі!

Побачила я якось в чарівної Юлії Міхаліної візуалізацію до її захопливого роману "Точка (не)повернення" і все, захотілось зробити щось схоже і собі.
Отже, я посиділа, пошаманила і щось таки вийшло.

Представляю вашій увазі візуалізацію до роману
"ВОНА"

Уривок з книги "ВОНА":

— Ти вирішив відзначити моє підвищення в стрип-клубі? — Рейган узяв склянку з віскі та, відпивши пару ковтків, побовтав ту у руці. — Мило.

— У найпрестижнішому стрип-клубі міста, попрошу. До того ж тут усе гарне, а не ВУЛЬ-гарне, — поправив його Майк і одним ковтком спустошив келих.

— Я досі не розумію, чому тебе раніше тут не було, — Джордж труснув рудими пасмами й спритно прибрав ті назад. — Це чудове місце, щоб розслабитися після важкого робочого дня і порадувати очі.

— Я полюбляю розслаблятися трохи інакше, — промуркотів Рей і поставив склянку на столик. — Втім, якщо я вже тут, чому б і не розслабитися. Зізнаюся, поки що мене все влаштовує.

— Дами та панове, — на невисокій сцені, освітленій яскравим прожектором, з'явився високий, добре одягнений чоловік середнього віку з досить гучним голосом. — Афродіта нашого закладу… — витримавши коротку паузу, він витягнув руку і голосно оголосив, — …Стелла!

На кілька секунд світло в залі згасло і настала цілковита тиша. Перші ноти гіпнотичної мелодії поплили над глядачами, змушуючи шкіру вкритися мурашками. Тьмяне освітлення, що йшло в зал зі сцени, привернуло загальну увагу.  Глядачі затримали подих, чекаючи на свою улюблену зірку. І от, нарешті, з'явився її силует. Плавно, граційно, мов дика кішка на полюванні, Стелла дефілювала на середину сцени до свого вірного друга — пілону.

Книга вже опублікована й чекає на ваші прочитання.

А на цьому все, дорогенькі,
дякую, що ви зі мною і...

...ще побачимося,
ваша Ві ❤