Що буде в другій половині роману? Найцікавіше!

Сьогодні у мене та всіх читачів роману «Залишся назавжди – Без сліду зникни ти» маленька річниця – місяць з початку викладки роману. За цей час опубліковано 400к+ знаків і ми впевнено пройшли вже половину книжки. Що чекає на нас далі? Найцікавіше!

В історії Дениса герої прояснили правила своїх відносин і їдуть разом на море. Чи піде щось не так? Звісно. Думаю, вам буде так само шкода невдачливість Дениса, як і мені, коли це писала.

Хай мотиви хлопця і далекі від благородства, до кінця книжки ви ще неодноразово зловите себе на співчутті до нього. Ну хоче затягнути в ліжко дівчину, яка дуже подобається, навіть на стосунки серйозні погодився, от за що йому ці обломи?

А ось лінія Христини тільки розкручується. Її чергова спроба триматися подалі від колишнього закінчилася невдачею, але до чого приведе цей момент слабкості?

Звісно, вона як завжди пориється в собі та вирішить знову зробити вигляд, що нічого не відбувається. Та чи відступить Денис на цей раз? В минулому терплячістю він не відрізнявся, і може так статися, що ці ігри в холодно-гаряче йому вже набридли.

Дізнаємося відповіді протягом місяця, якщо нічого не завадить тримати ритм зі щоденними оновленнями. Дивно дивитися, як книжка, яка писалася два роки, публікується за два місяці, але я дуже хочу, щоб ця історія швидше побачила світ)

І оскільки в нас річниця, сьогодні публікую додаткову главу. Друга буде, як завжди, ввечері. 

Дякую тим, хто підписався, поставив зірки та коментує – тільки завдяки вам я вірю, що знаходжуся на межі нервового зриву не просто так) Величезні спойлери до другої половини книжки – нижче під обкладинкою. 

Денис:

- До речі наречена у Дениса просто розумниця та красуня! – каже сусід по палаті, змусивши мене пошкодувати про те, що я взагалі з ним познайомився. – Ось би моєму дурню знайти таку ж!

- Наречена? – перепитує мама, коли ми залишаємося втрьох. Таким же тоном вона зазвичай цікавиться, хто розбив вазу або пограбував схованку з цукерками. Я відразу ж насторожуюсь.

- Не знаю, з чого він взяв. Просто подруга, що приходить мене провідати.

- Ага, «подруга», яку ти на сходах лапав, – посміхається сестра, наливаючи собі чай із термоса Тіни. – До речі, мамо, Христина дуже схожа на тебе в молодості! Тільки не така худа і більш фігуриста. І волосся не золотисте, а кольору темного шоколаду. І губи пухліші. І лоб менший. А, ще в неї милі ластовиння, як у тітки Люди були раніше.

Здивування від слів Поліни на кілька секунд перекриває роздратування її мародерством. Тіна на вигляд абсолютно нічим не схожа на моїх родичок, звідки сестра взагалі взяла цю маячню?

- Ми зрозуміли, що за описом вона прямо копія мами, крім того, що взагалі на неї не схожа. Інших тем для обговорення немає?

- Мій недолугий брат уперше в житті закохався. Якою я буду сестрою, якщо не подістаю його з цього приводу?

- Ні в кого я не закохався, – відповідаю занадто поспішно, заслуживши уважний погляд матері.

- Ну звичайно. Я у таких речах фахівець! Ти так на неї дивився, ніби не міг вирішити: з’їсти її на місці чи поставити пам’ятник, щоб поклонятися, мов божеству.

З приміщення дійсно пропало все повітря, чи в мене знову погіршився стан? Відчуття було, ніби своїми словами Поліна вбиває мені цвяхи в кришку труни.

***

Христина:

- Цих фактів замало. Докинь тоді свій улюблений напій.

- Вода, – сказав Денис, не роздумуючи.

Зазирнувши в очі хлопця, щоб знайти ознаки лукавства, я на секунду забула, про що взагалі йшлося. Зір трохи звик до напівтемряви, і в такому освітленні Денис був схожий на якогось принца темряви. Ну, тому що добрим героєм він для мене явно не був.

- Ніхто не любить воду більше за інші напої.

- Не згоден.

- Аргументуй.

Хлопець недовго замовк, дивлячись вбік. Мені здавалося, що я прямо бачила напружений розумовий процес у нього в голові.

- Добре.

Денис зробив маленький крок уперед і я автоматично відступила, доки не відчула позаду стіл. Розуміння того, що більше бігти нікуди, озвалася слабкістю в ногах. А від оксамитового тембру голосу хлопця та його близькості солодке тремтіння промайнуло по тілу.

- Можна насолоджуватися смаком свіжих соків, п’яніти від алкоголю, ні дня не проводити без кави – але все одно рано чи пізно повертаєшся до чистої води. Вона вгамовує спрагу краще за інших, не туманить розум і не дурить почуття. Та головне: що б ти не пив, вода завжди в основі. І ти шукаєш її у будь-якому напої. Просто без неї не можеш, як би не запевняв себе, що це не так.

До кінця промови наші губи були вже так близько, що швидке дихання хлопця опалювало мою шкіру.

- Твоя поетичність поліпшується на очах.

- Я тільки починаю.

***

Приємного читання!