— Я т-тебе… Я зараз тебе…

Мої губи беззвучно заворушились, а руки піднялися і схопили повітря.

— Та гаразд тобі, видихни, сусідко. Охолонь і не дякуй. І не нервуй сильно, бо ти вже не червона, а бордова. Мені що, я за тебе переймаюся. Хто тебе таку Меґеру полюбить? І так на зріст і характер Бог образив, так ще й із вагою налажав. Сходи ліпше до ванни, остудитися, а то вибухнеш — бомба!

Сказав так і пішов. Пішов!

Як? Як він мене назвав? Бомба?

Руки затремтіли.

— Уб’ю!

Читати ТУТ: БЕЗУМОВНО ЩАСЛИВА