Фінал історії про Святого вже на сайті)))

Привіт усім красуням)))

Сьогодні поставлено крапку в історії Влада та Юліани))) Не буду казати, що радію цьому, бо полюбилися герої і я б з задоволенням написала про них ще))) Проте, іноді варто завершити тоді, коли відчуваєш ,навіть попри бажання жити у тому світі й жити)))

Наречена для Святого. Книга І 

Дружина для Святого. Книга ІІ

Влад вийшов доволі цікавим та таємничим. Не всі розуміли його, не бачили його страхів та побоювань. Сподіваюся у фіналі ви зможете зрозуміти поведінку Святого трішки краще))) Я хотіла залишити легку вуаль трьох крапок у характері Влада, щоб ви могли домалювати собі його таким яким бажаєте))) АЛЕ!! Ви так просили главу від Святого, що я все ж вирішила вас потішити і написала бонус! Прочитати його можна після епілогу! Також рекомендую зазирнути у післямову))) 

Ще!

Відбулося редагування глав, тож якщо до цього ви спинилися на 49 глави, то тепер потрібно продовжувати читання з 38))) Хто придбав передплату ви можете спокійно дочитувати весь текст)) Хто очікував фіналу і планував купити тоді, вам доведеться зачекати поки модерація схвалить книгу й лише тоді матимете змогу придбати історію)))

Окремо нагадаю, що це не кінець циклу : Ігри Святих

Вже скоро буде викладено початок історії про Тимура Доброго

"Ціна свободи"

Отже, в ролях:

Тимур - таємничий, владний, цікавий, впливовий.

Попередньо - ми ще так мало про нього знаємо 

Аля - рудоволоса, мила, лагідна, але страждає від аб'юзу колишнього.

Попередньо - їй доведеться боротися за свободу і заплатити її ціну 

Уривок, щоб вже могли посмакувати:

— На все? — лукаво запитує.

Мабуть, помилка якась. Стільки секуального підтексту звучить у його запитанні, що вся вкриваюся потом.

— Мала на увазі, що…

Господи, а що ж мала на увазі, то? Не інтим, точно. Але виглядає це саме так, правда?

— Що?...— очікує відповіді. Насміхається, бачу, читаю по виразу обличчя. Він навіть не приховує.

— Мені потрібен захист, — повторюю тихіше.

Серце вибиває шалений ритм. Тимур Добрий вводить мене у стан ступору. Не можу й кроку ступити, так і стою посеред кабінету й не знаю, що робити далі. Йти вже? Судячи з його обличчя — так. Сіро-блакитні очі розглядають мене уважно й довго. Піт на спині стає холодним. Якщо зараз відмовить, то все... Остання надія помре разом з його “ні”.

— Вам потрібна свобода від колишнього? — уточнює.

— Захист, — відчуваю, що руки починають тремтіти, тож ховаю їх за спину.

— Скільки на вашу думку коштує свобода у двадцять першому столітті?

©Ціна свободи