Історії для вихідних... знайомство з богинями)))

Добрий вечір

Цей тиждень, дуже насичений подіями та інформацією, майже добігає закінчення))) й на вихідні пропоную вам трішечки відволіктись з чудовими історіями, які беруть участь у флешмобі

“Богиня у квадраті”.

Сьогодні вам трішки розповім про ще дві чудові книги)))

“Солоденький пампушок та бос-ласунчик” 

Маріанна Аріна

Даня — щасливчик, у своєму житті зловив невимовний подарунок: разом зі своєю пишною фігурою, кучериками на голові та дивовижною незграбністю, йому, вишенькою на торті, доленька дарувала й нетрадиційну орієнтацію. А ще скажено привабливого боса красунчика, на якого простому хлопцю й глядіти зась... та чи справді бос настільки не приступний?... ум?... А це ви вже дізнаєтесь зазирнувши під палітурку

Солодкий шматочок:

Все було добре, доки одного дня Даня не вирішив побити всі рекорди своєї незграбності та з усього розмаху не влетів в… свого боса. От просто зі всієї сили прямо носом в груди. Ще й мимоволі вчепився в його сідниці.

Неслухняні руки він звісно одразу ж прибрав від недоторканої «п’ятої точки» директора. Ще й перелякатися встиг не на жарт. Кому з босів сподобається, що підлеглий без дозволу і так нахабно його обмацує?

Ну майже одразу прибрав. От саме тоді, коли до нього дійшло де його руки опинилися. Але до того моменту встиг спрацювати первісний інстинкт трохи пожмакати те, що потрапило під руку. Та й відпускати ті пружні сідниці чомусь дуже не хотілося. Але…

Даня задер голову догори та перелякано поглянув босу в очі.

– Вибачте, будь ласка… – голос йому зрадив і вдалося лише зовсім смішно щось пропищати. 

Кисню в легенях вистачило лише на ці кілька слів. А коли помітив, як красномовно бос задер свої красиві брови, то і серце в Дані забуло як битися.

Це ж був Ярослав Олександрович. Ні, не так… Сам ЯРОСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Чоловік, про якого Даня міг лише мріяти. Здалеку і на відстані. Красивий, сильний, розумний, харизматичний і… недосяжний. До того ж ще й натурал.

Так, до всього комплекту незграбності і пухкенького тіла, далекого від ідеалу, Дані дісталася і… нетрадиційна орієнтація. «КОМБО», як висловився його друг Ваня, співчутливо похитавши головою.

Даня тоді не образився. Він і сам знав, що шанси на особисте щастя чи хоча б наявність постійних інтимних відносин в нього не дуже великі. Не все так погано, звісно, і цнотливим він вже не був. Але ті кілька епізодів сексу, що трапилися в його житті, він намагався і не згадувати.

Різко прибравши руки з «священної» дупки, Даня не розрахував сили і втратив рівновагу. І впав би, якби сильні руки боса міцно не притиснули б його назад. 

Дані здалося, що він зараз свідомість втратить від емоцій, що звалилися йому на голову буремним потоком. Дивився в усміхнені очі боса і наче в безодню провалювався, захлинався відчуттями і «розпадався на атоми» від захвату.

– І куди це ми так поспішаємо? – іронічно посміхнувся Ярослав Олександрович, повертаючи Даню на «грішну землю» зі світу мрій.

І ще одна незабутня історія про богиню у квадраті 

“Булочка для Рок-Зірки” Єви Райн

Уляна отримала роботу, про яку раніше й не мріяла. Та їй доведеться працювати в безпосередній близькості поряд зі своїм кумиром та мрією багатьох дівчат країни. Проте сама ж дівчина вирішила, що свої почуття буде тримати під контролем, це все тільки робота.... Проте, разом із цим, вона потрапляє під приціл шанувальниць свого шефа. Які випробування чекають на неї?...

Цікавезний уривок:

– Ну таке щось! – Уля зіжмакала записку і влучно запустила її в корзину для сміття біля дверей. – Знайшли кого лякати! Та й приблизитись до того Тигра мені – то як приблизитись до Говерли – хіба на картинці. Ну чи з допомогою фотошопу, і то не факт що ми обидві – я і Говерла – на одному фото помістимось.  

В свої 22 Уля знала точно одне: гіркіше самообману і марних надій та ілюзій – тільки прозріння від них. Тому на все намагалась дивитись тверезими очима та з холодною головою. І з іронією, яка проросла на благодатному грунті самокопання та “самозакопування”. І, о диво, коли отруйні квіточки іронії, а подекуди й сарказму, заквітли – жити стало значно простіше і легше.  

Хто не зачарований – той не розчарується! – з таким девізом Уля йшла по життю, яке на надто радувало її дармовими успіхами. Ні, все, що мала і чого досягала було плодами її важкої ретельної праці. Тому й можливість працювати в штаті Ніка Тигра – поп-рок співака, від якого божеволіло всі і все жіночої статі в радіусі сотень кілометрів – дівчина сприйняла не як несподіваний дар, а як закономірний результат власної роботи та самоосвіти.   

Ще в Улі був важливий принцип: якщо я щось досягнула, то воно моє, і ті хто надумають заважати – будуть знесені з дороги, як вантажівкою без гальм. Бо нема чого! Тому з приводу своєї роботи вона не плекала марних надій, але й поступатись досягнутим нікому не збиралась. Тим паче, через якусь дурну анонімку.

Насолоджуйтесь ))) Щиро ваша Ліка Радош