Доброго ранку, моі рідні❤️
Осінь наступає на нас прохолодою та хмарами, але ми тепло вдягаємося і працюємо☺️
Ось і сьогодні зранку для вас я написала проду до антиутопіі " Розірвана Душа"

даю кусінчик у блог) 

Клер всміхнулася і пройшлася вздовж стіни, ласкаво торкаючись дивного у своїй барвистості малюнка: здавалося хтось витирав пензлики о стіну, ти самим утворюючи чудернацький орнамент. Малюнок віддавав таким теплом, що хотілося пригорнутися до нього. Дівчина закрила очі, дозволяючи своїй силі обережно торкатися емпатії навкруги, ловити залишки емпатичних хвиль того, хто залишив частинку себе на цих бездушних стінах. Тихе зітхання заставило її обірвати себе та обернутися: сірі очі Якуба здивовано роздивлялися стіну, так наче він побачив її вперше і по-справжньому. 

– Я відчув… не можу описати як, але… це наче сонячне проміння на світанку влітку: таке ніжне і водночас тепле, лоскоче і зазиває вийти та зігрітися під ним, вдихнути прохолодне і таке солодке повітря. 

– Це те що робить сила іммаріʼ, – Клер стисла губи, очі захололи, враз змінюючи атмосферу кімнати. Чоловік пересмикнув плечима, відчуваючи тривогу і холод. Зустрівся з поглядом Клер і побачив жорстку посмішку на її вустах.  –  І це також можуть іммаріʼ. Тобі зараз ніяково. Але система хоче, щоб ти відчував себе ось так.