Новий розділ"Кохання до кумира.Привіт із минулого"

– Бачила скандальне інтерв'ю. Я шокована твоєю поведінкою. Чому ти так поводився? Пам'ятаю, ти завжди говорив, що проблеми потрібно залишати поза камерами.
– Вони мене задовбали. Запитання про тебе. Де Кетрін? Що сталося між вами? Ви щось приховуєте? Фанатам потрібна правда. Перший місяць я говорив, що ти поїхала до батьків, потім старався ігнорувати. Чим більше проходило часу, тим більше було запитань. Брехати вже не бачив сенсу. В одному з інтерв'ю, я сказав що ми розійшлися та запустився лічильник. Знову ті кляті питання. Мені було так погано, а вони ще більше нагнітали. Ось, я і психанув. Їм лише дізнатися правду та пліткувати за спиною. Кого хвилює, що відчуває людина насправді.
– Я думала, що ти звик до того, що кожен пес лізе у твоє життя.
– Пес, – він усміхнувся. – Я б назвав їх крисами. Раніше не звертав на це уваги, але коли з'явилась ти – все змінилося. Зрозумів, що більше не хочу, щоб про моє життя знав весь світ. Хочу щасливу сім'ю без пліток, брехні, скандалів і подібного. Ти показала мені життя, яке мені було потрібно. А з такою роботою в мене не буде нічого. Ось я і вирішив покинути гурт.
– Та це через мене?
– Не тільки. Хоча ти зіграла певну роль, – твердо відповів він.
Я глибоко вдихнула та пригубила трішки вина, щоб заспокоїти хвилювання, яке наростало.
– Музика – це твоє життя. Не відмовляйся від мрії. Проблема була не в музиці, зрозумій це.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Є ключ — і це соціоніка
16 типів особистості. 16 різних способів думати, відчувати і приймати рішення. Ця книга — не про теорію. Це інструмент, який дозволяє: швидко «зчитувати» людей розуміти їх мотивацію уникати конфліктів будувати
Назва для твору: простіше простого чи ні?
Ви написали чудову книгу, розробили глибоких персонажів і закрутили неймовірний сюжет. Здається, найважче позаду. Але тут ви постаєте перед порожнім рядком у графі «Назва», і починається справжнє пекло. Іноді назва
Класна бабця
Доброго часу доби, шановне панство. Напевно, цей блог не народився б, але учора був розділ книги «Паперові квіти» і я отримала під ним купу захопливих коментарів від читачів. От часом викладаєш книгу, й думаєш, що цей
Спіймала! 100
Це було тяжко! Але як же це приємно, ловити такі цифри!
Та що вони там не бачили? Або ні?..
Помітивши, що мігарка без найменшого сорому роздягається при нас, я почервоніла. Першим поривом було взяти обрану темно-блакитну сукню, розшиту різнокольоровим бісером, і шмигнути в душову, щоб переодягнутися там, але
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше