Після спокійної, ніжної, чуттєвої проди вирішила трошки полоскотати нерви гарячим спойлером...

Всередині все похололо. Здається і серце завмерло. Очам не хотіла вірити. А в голові, мов дзвін, лунало: «Діма»! Він там!

Зірвалась з місця і кинулась з кафе, нічого не кажучи подрузі. Бігла через дорогу, не озираючись. Не думала про небезпеку для себе. Головне якомога швидше добігти до клубу! Вона має знайти Діму!

Паніка і розпач тільки наростали. Охоплений вогнем вхід у фітнес клуб вже розпливався перед очима через сльози. Задихалась від схлипів. Але не зупинялась!

— Діма! Діма… — виштовхувала зі здушеного від емоцій горла.

Не знала, як потрапить всередину приміщення, але вперто пробралась через натовп, що миттю зібрався подивитись на пожежу. Ще кілька метрів… Вона вже навіть відчувала жар від вогню… Та подолати цю відстань їй завадили чиїсь міцні руки.

— Дівчино, куди ви? Туди не можна! — гаркнув пожежник.

— Там Діма! Мені треба знайти його! — прокричала.

— Не можна! — повторив, відтягуючи її подалі. — Не заважайте!