Трохи візуалу по "Сайленс") І шматочок тексту. Як вам?

 

— Ось поясни мені, Саро, — відкрив дзьоб Вуглик, крокуючи по краю столу, — ну де ці всі кілограми? Мені здається, що ти можеш з'їсти половину академії, а твій живіт тільки пробурчить: “Ще!!! Несіть мені бі-і-ільше! Ще більше! І картоплю не забудьте!” — пугач махав крилами, бурхливо жестикулюючи та зображуючи якогось монстра. Мені навіть здався в цій грі зомбі вищого порядку — так само криво ходить і викочує очі. Це було так кумедно, що я не втрималася і розсміялася. — Ні, ви подивіться! Вона ще й сміється! А це, між іншим, страшно! А що, як ти вночі зголоднієш і мене вирішиш з'їсти?

— Це ви «Загадки» загадуєте? — спитав Альфред, ставлячи свій підніс поруч. — Дуже яскраво ваша пташечка зобразила Ґуля. Жахливі тварюки, треба сказати. Якось побачив, думав, мене злопає! Насилу втік!