Ті, у кого є сила зцілити тіло...

Їх називали по різному... Вони пройшли шлях від переслідувань до піднесень... Їх боялись та поважали... Їх проганяли й без них не могли жити... Вони — лікарі. В різний час люди, які були здатні вилікувати хвороби сприймались по-різному. В історії були періоди, коли вміння лікувати прирівнювалось до відьмацтва. Їх навіть переслідували та вбивали. З часом таких людей почали називати знахарями. Хтось лікував кровопусканням, хтось — знав цілющі властивості рослин. Доречі, ці знання використовуються й зараз. Адже багато лікарських препаратів у своїй основі мають саме лікарські рослини.

В реаліях сучасності ще можна зустріти людей, які лікуються лише травами. Та все ж переважна більшість людей довіряється сучасній медицині. То ж не дивно, що автори у своїх творах використовують цю професію для своїх героїв. Тож, як кажуть, сам Бог велів зробити підбірку книг у яких згадується цілительство чи лікарство.

Почну з найтаємничішого - цілительства магією.

♥ Кристина Асецька "Норовлива наречена" 

Несподівано для себе головна героїня завдяки магії змогла зцілити пораненого. Від того, що це сталось випадково стає ще більш інтригуюче.

Уривочок:

– Все буде добре, ти одужаєш.

Чоловік ніяк не відреагував. Здавалося, сили залишають його. Їхні вуста роз’єднували сантиметри й важке дихання огортало губи. Айшель застигла непорушно і боролася з недоречним бажанням поцілувати чоловіка. Боялася, що будь-якої миті він втратить свідомість. Солона сльоза впала на його щоку. Відчула як Арикан, закривавленою рукою, схопив її долоню й, не відводячи погляду чорних очей, злегка стиснув. Здавалося, що вона важлива для нього. Айшель задихалася від почуттів. Хвилювання за чоловіка повністю заволоділи нею. Емоції згорнулися у пекучий клубок у грудях й вимагали вийти на волю. Здалося, що всередині неї стався вибух і розніс дрібненькі часточки за межі тіла. Її долоня наче покрилася розпеченим залізом й запалала вогнем. Сльози не припиняли текти з очей, проте навіть вони не могли погасити внутрішній вогонь, що палав у тілі. Перевела погляд на руку, яка палала від болю. Її долоня сяяла білим світлом і здавалося палає насправді. Дівчина зойкнула, поспішно забрала руку від Арикана. Стиснула пальці в кулак й сяйво зникло. Тепер долоня залишалася такою, як зазвичай і вже нічого не обпікало її. Вражена, перевела погляд на чоловіка:

– Що ти зробив? В його очах вирувало здивування. Злегка підвівся на ліктях і подивився на рану.

– Нічого, це все ти. – Айшель перевела погляд. Кровава рана, що ще кілька секунд тому прикрашала тіло чоловіка, зникла. Тепер на тому місці красувалася гладка шкіра без жодного шраму. – Ти цілителька! Як тобі вдалося приховувати свою магічну сутність? – Він зарився пальцями у волосся, наче це допоможе прийняти такий факт. Щось усвідомивши, ніжно схопив Айшель за руку. Його очі засяяли новим блиском, – о, це все пояснює.

♥ Юліанна Бойлук "Пектораль для Місафір. Народжена Блискавичною"

Героїня свідомо йшла на цілительство магією. Хоча не зовсім розуміла звідкіля у її підсвідомості потрібні знання. З цим ще їй доведеться розібратись. Але момент порятунку чудовий:

Уривочок
— Місафір, що ти задумала? — все ж розвернув красуню до себе, обережно торкнувшись суцільної шкіри, що засвітилася променями сонця яскравіше ніж коли-небудь. — Місафір? — здивовано та з тривогою перепитав юнак, але його вуста ніжно закрили найтендітнішим у світі поцілунком.

— Я не відпущу тебе, — ніжний шепіт у тиші, а далі... Легкий надріз своєї долоні навіть не змусив віконтесу скривитися. Допоки не спрацювала підвищена регенерація, кілька крапель крові капнули в той же розчин і розмішалися з ним, як веліла ліемка, поводивши над пляшечкою рукою й створивши невеликі хвильки. Еліксир під прямим місячним промінням став міняти своє забарвлення й консистенцію, перетворюючись на в'язку субстанцію пурпурового відтінку. Вже тоді, здається, Джелі забула про повітря, а принц зовсім закам'янів, не в змозі навіть знову щось спитати. Легко змастивши нею рану під завороженим й ошелешеним поглядом спадкоємця, Місафір граційним жестом руки, вкладаючи в нього всю свою магію, намалювала в повітрі невидимі фігури. Звідки вона їх знала, не могла навіть здогадатися. Інстинкти й дивне провидіння, немов мана, керували нею в цю мить, неначе вселившись у тлінну оболонку Блискавичної, зцілення творили самі боги. Ніжно поставила свою маленьку долоньку на серце юнака, що тихо постукувало в пальці, й примружила очі, щедро огортаючи спадкоємця своєю енергетикою. Його віки стали важкими, біль змінювалася на втому, однак він з усіх сил боровся зі сном, заворожено спостерігаючи за тим, як каштанове волосся запалало полум'ям, а золотисте проміння вибралося на волю з-під шкіри віконтеси й чарівними нитками потяглося до його рани, проникало в тіло й на очах загоювало її, рубцювало. Постаті двох молодих людей окутало сріблистим сяйвом. Місафір чарівно всміхнулася, вільною рукою торкнувшись щоки спадкоємця, коли він лагідно вкрив її пальчики обох рук своїми.

♥ Наталія Дев'ятко "Скарби Примарних островів. Карта і компас"  

Героїня свідомо користується магією для цілительства.  І для оточуючих це не сюрприз. Сюрприз в іншому. Насолоджуємось уривочком, а тоді йдемо читати)

Уривок:
Феофан торкнувся рани, яка нила болем, рука терпла і погано рухалась. Ні, корабель іде повільно, а він далеко не відпливе. Відсутність заручника швидко помітять, його виловлять з води і повернуть, а тоді буде ще гірше. Розвага переможців почалася тоді, коли піратський капітан звільнив його руки.

От тільки невже і діти на цьому кораблі радітимуть його страті?.. До замисленого міністра підійшла Ластівка.

– У тебе кров на руці, – таємничо сказала дівчинка, і в її складених долонях народилося смарагдове полум’я.

Ниючий біль відпускав, міністр поворушив захололими пальцями, відчуваючи, як вони теплішають. Ластівка дмухнула на жар, гасячи смарагдове полум’я.

Накрапував дрібний дощик, його краплі теж були теплими.

– Дякую тобі, – сказав міністр.

Ластівка розсміялася і втекла, наче від його подяки.

Знахарство. Перші провісники лікарів. Іноді їх знання випереджали знання світу.

♥ Таня Толчин "Туманний острів"

 Світ наповнений таємничості. І без магії не обійтись. Але героїня володіє даром цілительства та використовує для цього знання та лікарські рослини. І не кожен зможе повторити її уміння.

Уривочок:
Сессіл мовчки наблизилася до пораненого воїна, обережно зняла з його грудей пов’язку. Вона доволі спокійно і зосереджено вдивлялась у зяючу глибоку рану і обмірковувала, що саме знадобиться для лікування. Сессіл дістала із своєї торбини різноманітні зілля, клаптики тканини для перев’язок і необхідні інструменти. Наливши води в невеличку посудину, вона насипала туди червоний порошок із маленького мішечка і почала обережно промивати рану. Це зілля було приготоване за особистим рецептом Гербі із пилку квітів мальгези, воно вважалось ефективним загоюючим засобом і антисептиком. Потім Сессіл дістала одну із своїх мазей і нанесла тонким шаром на рану. Мовчки сидячи на ліжку біля хворого, вона очікувала, коли та мазь вбереться у шкіру. – І хто ж тебе цьому навчив? – здивовано запитав старий цілитель, який весь час спостерігав за дівчиною. – Дядя Гербі. Можливо, чули про нього? Я його вихованка… – Відоме ім’я, звісно чув… – старець зітхнув із полегшенням, адже з’явилась примарна надія на те, що дівчина зуміє допомогти. – Ось побачимо, чому він тебе навчив…

♥ Неталі МакКензі "Лерд дав слово"

В часи воєн та кровавих змагань цілителі були просто необхідними. Та все ж, їх знання та вміння були різного рівня. У цій книзі головна героїня змогла витягти коханого практично з "того світу". Можливо, крім знань, їй допомогла пані Удача. та все ж... Але коханий здається, до цього випадку скептично ставився до її умінь. Ось як він відгукнувся на те, що саме вона його вилікувала

Уривочок:

 - Лерд... - Гай запнувся. - Міле..., м-м-м, Меггі веліла мовчати. Але я хочу, щоб ти знав. Вона врятувала тебе.

- Очевидно її лікарські навички її не підвели. - саркастично посміхнувся Джейкоб.

♥ Олеся Лис "Кохана майстра смерті"

Коли на кону життя та здоров'я близьких люди не дивились на міф про відьомство, а просили про допомогу. Часто знахарі за це платились життям. Та все ж не могли не йти за покликом. Ось і в цій історії героїня не змогла відмовити...

Уривочок
─ Оран, я ж відьма ... Ірма навряд чи підпустить мене до своєї дитини, ─ натякаю я на її теплий прийом.

─ Леді Айне, вона сама слізно просила вас прийти. Каже, душу готова віддати, аби ви сина її врятували.

─ Нахіба мені здалася її душа, ─ пирхаю, і вже поспішаю за начальником ріддерів.

Дитину шкода нестерпно, тільки ось чи зможу я допомогти нещасному хлопчикові. По дорозі забігаю в колишню лабораторію і швидко хапаю те, що може знадобитися. Навіть дивно, що після мого вчорашнього буйства хоч щось вціліло. Кидаю в сумку кілька пляшечок зі знеболюючим настоєм, протизапальну і загоюючу мазь, моток вузьких смужок тканини для перев'язок. Потім вибігаю надвір і вже приміряється, щоб вскочити на коня позаду Орана, але несподівано опиняюся на гнідому жеребці мого чоловіка. Кіан легко підхопивши мене, розміщує у себе на колінах.

─ Показуй дорогу, ─ наказує він пріому, і ми, не гаючи часу, пускаємося галопом.

Сучасна медицина - у різних проявах)

♥ Ксенія Чейз "Перший репортаж"  

Інколи проста ситуація для лікаря може обернутися абсолютно несподівано. Оточуючі трактують це по-різному. І що можна відповісти в цьому випадку? У головного героя знайшлись оригінальні слова:

Анотація:

Чи знає хтось, як воно, коли наречена звинувачує тебе в зраді через надання першої допомоги дівчині, яка знепритомніла на вулиці міста? І якщо з видавництвом, яке опублікувало ганебні знімки можна розібратися, то що робити з нареченою? Ось так я потрапив до Корпусу Миру і став учасником програми "Лікарі без кордонів". Та журналісти схоже не планували дати мені спокій, оскільки відправили мій новий "головний біль" аж до Намібії. Ну-ну! Якби лише оце диво знало, що Намібія - небезпечна країна, то напевно б залишилося вдома. Я - Бен Камерон. І це моя історія!

♥ Анна Харламова "Брудні розмови"

Не лише в лікарів бувають цікаві ситуації. У медсестер ситуації бувають не менш оригінальні випадки. Бо якщо лікаря ще більш бояться, то з медсестрами пацієнти поводяться вільніше. І розмови у них більш нахабніші. Як от у головної героїні:

Уривочок

Важко зітхнувши, я мала напялити на себе посмішку і зробити те, що я гарно вміла – накласти пов’язку.   — Я буду дуже обережною, містере Гарсія. Якщо буде незручно, - кажіть.   — В руках такої красуні я не був з дев’яносто першого. — Сказав похилий чоловік та засміявся. Я собі теж дозволила трішки «бісиків». Чому не потішити старенького.   — Ви, і зараз нівроку. З вами кожна медсестра піде на побачення. — Підморгнувши йому, я розпочала перев’язку.   Завершивши з пацієнтом, я намагалася як найдовше відтягнути час до зустрічі з лікарем Рідом. Я просто не могла дивитися йому у вічі і не згадувати три місяці неймовірних побачень і його підлого вчинку, через який я втекла куди подалі.

♥ Ліна Алекс "Точка неповернення"  

Якщо у попереньому випадку пацієнт намагається фліртувати, то у даній книзі пацієнт - хамить. Йому байдуже хто перед ним і що йому намагаються допомогти. Він вважає себе правим і таким, що має право грубіянити. Чим все скінчиться дізнаєтесь у книгі. Але уривочок розмови читаємо вже зараз:

Уривочок
Віка тільки сильніше насупила брови, готуючи шовний матеріал.

– Нема чого тут командувати. Якщо вже прийшли у травмпункт, то сидіть мовчки і виконуйте, що кажуть.

– Ти диви! – знову визвірився чоловік.

– Думаєш, голки заганяти в одне місце навчилася, так тепер головна тут? Я сказав, не треба мені нічого зашивати!

Ніздрі Вікторії роздулися від гніву, але вона ще тримала себе в руках. Її зміна добігала кінця, і їй не хотілося псувати і без того важку добу сваркою з тим, хто й на добре слово не заслуговує. Мовчки обробила порізи на лобі, ігноруючи шипіння і слину, яка летіла вусібіч з-під кошлатих вусів і бороди.

– Полегше, ляля, ти не на манекені тренуєшся!

Вікторія скрипнула зубами, взяла голку і наблизилася до самого паскудного зарослого обличчя, зазирнула у запухлі очі і чітко, по складах промовила:

– Якщо ти зараз же не заткнешся, я зашию твого брудного рота. Зрозумів?

♥ Устина Цаль "Дозволити все"  

Не лише пацінти можуть дозволити собі двозначність. Бувають випадки, що й лікарі проявляють такі риси. зрештою, вони такі ж люди як і всі) Які бувають ситуації? - різні. Про одну з них читайте в уривочку:

Уривочок

Лікар підійшов до кушетки і, перш ніж Злата щось встигла спитати чи сказати, присів біля її колін. У його руках був хірургічний пінцет і ватний тампон, змочений якимось антисептиком. — А... ви... — з несподіванки вона забелькотіла, але швидко повернула свою звичну зухвалість: — Хіба це зручна поза? Він звів одну брову. — При достатній майстерності буде зручною будь-яка... поза. Для зняття швів.

♥ Олена Блашкун "Його маленька сильна дівчинка"

У сучасному світі лікують не лише людей, а й тварин. І історію, в центрі якої ветеринарка, було б логічно пригадати. Особливо через те, що саме завдяки своїй професії героїня зустрічає свого захисника.

Анотація:

Відлюдькувата ветеринарка та успішний поліцейський - що спільного в них може бути окрім любові до тварин? Майже нічого, якби не одне "але"...
Заради порятунку сестри Даша скоює злочин, ані на мить не шкодуючи про це. Ігор не вірить у те, що нова знайома могла б зробити це без поважної причини й починає розслідування проти сина одного з впливових чиновників. Нова справа викриває перевертнів серед правоохоронців, але чоловіка більше цікавить те, що ж сталося в минулому дівчини, і як навчити її знову довіряти людям.

Приємного читання!♥