Опівночі знову прода на "Відьмину службу кол-центру") 

Зробивши глибокий вдих та видих, я повільно нахилилася до блідих, потрісканих губ і провела язиком по ним. Стараючись м'яко цілувати Ская, я навіть не помітила в який момент нічна сценка повторилася, і коли саме його долоні знову почали мене притягувати ближче. Як і ніччю, Скай швидко розплющив свої сонні очі, втягуючи мене в поцілунок, від якого я намагалася відсторонитися. Але дарма. Серце знову скажено забилося, зрадницьки насолоджуючись ніжними дотиками. Свята Інсаніє, невже так буде кожного разу?

— Та ніяке серце не витримає подібного! - промовила в голос, відхиляючись подалі. Цей чоловік обіцяв мені дуже швидку смерть від розриву аорти на фоні не взаємного кохання.

— І тобі доброго ранку, Тайро, - по доброму посміхнувся чоловік. - Ти завжди зранку так ворчиш?

— Ні, лише коли вимушена цілувати незнайомців, аби вони не проспали пів життя. Таке собі задоволення, треба сказати.