Раз ми тут, і нас більшість (читачі вибачте, це власне спостереження:) ми розвиваємо на цій платформі свій творчий потенціал (в майбутньому, буду говорити тільки за себе, щоб не образити почуття інших, але авось комусь відгукнеться:)

Та подеколи настигають сумніви – не надто хороший, не надто натхненний, прісний та банальний сюжет який не чіпляє. Й вишня на торті – а може все це даремно, й не варте витраченого часу?

         Сумніви, вони є у всіх, і бути невпевненим у собі – нормально. Ми не народжуємося письменниками, ми ними стаємо. Нас розділяють різні рівні професіоналізму, й до того не всі навчаються на журналіста чи філолога, що допомагає розвинути сферу письма. Подеколи ми звичайні баристи, водії, медики – які просто мають потяг до текстової справи.  

Але це не означає, що ми можемо творити погано, ми можемо так само, лишень нам потрібно трішечки більше часу й зусиль, на розвинення власних вмінь.

Разом з тим ніхто нікому не обіцяє, що наші твори з руками відірвуть у видавництві – ні.

Я тільки намагаюся сказати, що все у наших руках, й можливо сюжет книги зустріне не більше кількасот людей з Букнет… Але можливо саме твій читач віднайде у тексті відклик своєї душі, який підтримає або допоможе втекти від жорстоких реалій. 

Ясна річ, не всім виблискувати зіркою у проміннях слави, та разом з тим – не потрібно знецінювати себе і свої труди, бо вони важливі для вас. Це наші діти, які створюються не один днем. 

Називатися письменником чи ні – це особиста справа кожного. Та якщо у вас хоча б раз, під час роботи, виникало мурашкове занурення у події букв, а електронний текст оживав у вашій фантазії ніби ви самі читаєте чужу книгу – не потрібно красти у себе можливість - бути письменником. Особливо коли це насолода душі, особливо коли це острівок безпеки й забуття, особливо якщо це справа яка дарує відчуття важливості, серед безмірно успішних людей цього світу.

Це маленьке нагадування для тих, котрі як і я, подеколи знецінюють себе і свій труд. Все буде, тільки не відразу, бо все потребує поту, сліз і крові (жорстоко, знаю)). Такі правила життя.

Бажаю успіхів та натхнення, для звершення давно виношуваних ідей.