Знижка!

Слава Україні! Сьогодні (19 вересня) діє максимальна знижка у передплаті на любовне фентезі “Норовлива наречена”. Після цього ціна збільшиться. Читайте та дізнавайтеся, що буде з Айшель далі, чи  врятується вона  від горе-коханого, хто зцілить її поранену душу, й чи знайде дівчину, її законний наречений. Попереду багато цікавого.

Уривок з нової глави:

“- Джасіме, мені вдалося втекти! Я більше не наречена короля Лимерії. Тепер ми можемо одружитися, таємно звісно і, мабуть, доведеться переїхати у віддалений санджак, але ми будемо разом, – не помітивши щастя в його очах, вже не так упевнено, кивнула на Елеозара і продовжила, – до речі, я винна гроші цьому джентльмену, він супроводив мене до Отурії.

Джасім задумано почухав бороду й склав руки в боки. 

– Ніхто не знає, що ти тут?

– Звісно ні, й цей факт доведеться приховувати. Я втекла до тебе, ризикувала всім заради нашого кохання.

– Кохання? А ти дурніша ніж я гадав. За ті декілька разів, що ми бачилися, неможливо закохатися. 

Ці слова, наче отруйні кинджали, проштрикнули серце Айшель. Жар пронизував тіло, а розум відмовлявся вірити у таку жахливу реальність. Сподівалася, що це їй почулося і міцно стиснула губи, щоб не закричати від болю. Шоколадними очима сповнених надій, поглянула на чоловіка:

– А як же твоє зізнання? Ти ж казав, що кохаєш і бажаєш створити зі мною сім’ю.

– Не варто вірити всьому, що почуєш від чоловіків. Ти – султана, донька самого падишаха. З тобою бажає одружитися будь-хто, проте для мене це вже не актуально. Я отримав бажане, став зятем повелителя, нехай одружився і не з тією донькою, з якою планував спочатку.

– Про що ти говориш?

Айшель вперто не хотіла сприймати правду. Її голос тремтів і здавалося, дівчина ось-ось розридається. Неприємно визнавати якою вона була сліпою і легко повірила у кохання Джасіма. Серце розривалося від болю, що гострими голками пронизував все тіло. Почувся жіночий голос:

– Любий, хто прийшов? – з-за спини Джасіма вийшла сестра Айшель, Зайнеп. Вона здивовано глянула на дівчину й схопила чоловіка за лікоть, наче підтверджуючи свої права на нього. – Айшель? Ти чого тут? Я гадала тебе відправили до Лимерії, ти ж повинна вийти заміж за короля.

Айшель, стримуючи сльози, наказувала собі не розплакатися. Боляче усвідомлювати, що всі жертви марні. Тепер вона стояла на порозі дому, у якому на неї не чекали і її присутності не раді. Сама, обманута, нікому не потрібна, навіть не знала куди податися далі.  Серце кровоточило, а душу ятрили рани. Хоч із Зайнеп вони ніколи не товаришували й бачилися всього кілька разів, проте сподівалася, що сестра допоможе їй.

– Так, але я втекла. 

– Чому? Як ти знала, що тепер я  живу у цьому домі?

Джасім, боячись, що його таємниці стануть відомі, поспішно звернувся до дружини:

– Іди додому, кохана, – від такого звертання у груди Айшель покрилися кригою. Нещодавно, цей чоловік так само звертався до неї. – Я відвезу твою сестру до палацу. Султан дуже здивується її появі.

Найбільше за все Айшель боялася свого батька. Досі пам’ятала холодний і байдужий погляд, яким він нагородив під час останньої зустрічі. Вона боязко похитала головою:

– Не треба, благаю, тільки не до батька. 

Її прохання залишилося не почутим. Джасім спустився до неї й боляче стиснув лікоть. Зайнеп задоволена, зникла у будинку. Така байдужість вбивала Айшель. Навіть не запросили до маєтку, одразу відправляють на поталу хижаку. Впевнена, цієї витівки батько їй не подарує. В одну мить їй стало байдуже. Серце немов вирвали з грудей і вона втратила здатність відчувати. Не знала, що робити, тому покірною лялькою крокувала за чоловіком. Двоє охоронців йшли позаду, ведучи Елеозара. Опинившись біля конюшні, Джасім відпустив її руку й зупинився, хижо зіщулившись. Елеозар смикнувся й звільнився від набридлих долонь здорованів.

– Я так розумію, мені ніхто не заплатить?

– Замовкни, – Джасім навіть не глянув на чужинця, продовжував приморожувати поглядом дівчину, – розумієш, Айшель, ти дуже невчасно з’явилася. Мені б не хотілося, щоб хтось довідався про нашу таємницю. Зрештою, султан не зрадіє, дізнавшись, що я одночасно обкручував голову двом його донькам. Тому, для всіх буде краще, якщо ти зникнеш. Скажемо, що твій… – він на мить запнувся, підбираючи відповідне слово, – супутник, не отримавши платні, вбив тебе й поранив всіх нас. 

Дівчині здалося, що вона спить, марить або й взагалі втратила зв’язок з реальністю. Її Джасім не міг так з нею вчинити. Пересохлими губами, невпевнено прошепотіла:

– Але я жива.

– Це ненадовго. Не хвилюйся, ми помстимося за твою смерть.”

ЧИТАТИ ТУТ

Приємного читання!