Вагітні героїні

Слава Україні! Зараз на Букнеті можна знайти багато книг на теми вагітних жінок та діток. Думаю, жіноцтву завжди цікаві такі історії. Нещодавно з цікавості зазирнула в одну книгу, і не помітила, як прочитала всі написані авторами розділи. 

Сюжет досить цікавий і незвичний, а ще ж й інтрига мучить. Але про все по порядку. 

Уявіть собі, що молода жінка, мати-одиначка, заради того, щоб мати можливість купити собі з донькою власне житло, вирішила стати сурогатною матір'ю. Але в клініці репродуктивної медицини лаборантка щось наплутала, і в результаті ніхто не знає, котрий із двох клієнтів клініки  — батько майбутньої дитини. Щоб не ризикувати, тест на батьківство вирішили зробити аж після народження малюка. А до того Алісі доведеться знайти спільну мову з обома чоловіками, адже вони оселилися в одному будинку. І, природньо, що в її душі зародилося несміливе почуття… До Діми? Чи до Макса? А може, обидва їй однаково подобаються? 

Скажете, сюжет не дуже правдоподібний? Повірте, реальні життєві історії часом бувають більш неймовірними! У будь-якому випадку, мені сподобалося те, що в книзі харакиери героїв виписані дуже ретельно, віриться, що це дійсно живі люди, кожен з яких має свою таємницю, власні "скелети в шафі", переживає, радіє і сумує, сподівається і сумнівається, кохає і ненавидить… 

Щоб не бути голослівною, пропоную вам прочитати уривок з цього роману: 

— Отакий сьогодні був день, — тихо закінчив розповідь я. 

Давно не робив цього. Напевно, хтось сказав би, що в мене поїхав дах, але мій психолог навпаки говорила, що такі речі допомагають. Саме за її порадою я і розказував все вголос в нашій спальні тоді, коли відчував себе погано. 

А сьогодні я знов відчув себе погано, нащо приховувати. З собою потрібно бути щирим.

Несподівано почув, що за дверима хтось ходить і аж стрепенувся. На мить забув, що тепер живу не один. 

Ці двоє дуже швидко знайшли спільну мову. Цікаво, якщо ця дитина виявиться Макса, він почне зустрічатись з Алісою? 

Схоже, я здався, ще навіть не знаючи, чия це дитина. Хоча, у Аліси вже є донька, і для неї це все просто заробіток. Не думаю, що їй потрібна ще одна дитина. Коли я дивився її профіль в соцмережах, то бачив її доньку. Її батько, схоже, з ними не жив. По-перше, там зовсім не було його фотографій, по-друге, Аліса була неодружена. Крім того, навіть якби він просто шифрувався, то навряд дозволив би коханій працювати сурогатною матірʼю. 

Та якщо Алісі та дитина не потрібна, то для мене вона може стати справжнім порятунком. 

Ця кімната діяла на мене дивним чином. Було боляче знаходитись тут, але одночасно з тим я відчував якесь полегшення, коли все розповідав. 

Можливо, через цю парочку мені доведеться знов до психолога йти...

Я усміхнувся. Ну а що, правда. Ці двоє точно можуть довести. 

Але надовго усмішки не вистачило. Все ж, ця кімната навіювала смуток. Колись тут, в цій кімнаті, я був щасливим, я жив, а не просто існував. І ось пройшов рік, а від мого життя не залишилось нічого.

Отож, запрошую всіх, хто полюбляє романтичні історії, де багато емоцій, трохи гумору та непростий вибір, прочитати роман Мар'яни Долі та Влади Холод "Троє в будинку, не рахуючи дитини".

Впевнена, ця книга не залишить вас байдужими, так само, як і мене! 

І звісно не заходьте на свіженьку главу мого любовного фентезі "Норовлива наречена", хоча, після її вчинку, дівчину сміливо можна називати наречена-втікачка.

Приємного читання!