Мої любі читачі, даруйте, що пропала. Ніяк не могла зайти до свого кабінету по технічним проблемам. Але це вдалося! І я знову продовжую писати для вас! Так що дякую, що залишилися зі мною ))
Вітаю всіх! Оскільки справжня зима до нас не йде, залишається лиш її писати. Не люблю холод, але все ж хочеться сніжку, котрий в нас став вкрай нечастим гостем, й святкового настрою, хоч крапельку, щоб не впасти духом. Тож,
Нарешті настав (уже як кілька днів) довгожданний фінал Нового Атлантиса. Не знаю хто як, а я його дуже чекала, бо мені кінець дуже солодко-романтичний, зимовий. У Кіановому стилі :) Та й Віві виявила себе незвично романтичною
Знаю, перефразовуючи класика, що в майбутнє можуть тільки лиш всі дивитися, а тому напишу те, що напишу. Не всі вміють, а я і в собі сумніваюся, та спробую. Тим більше, спочатку наберу підписників, а далі все зливаю блогами.
— Ви щось забули, пане Лісовський? — кажу, не обертаючись. Бо ні бажання бачити його знову, ні відваги.
Вони вийшли з кабінету хвилин зо десять тому і, я була у своєму праві підійти до вікна, що виходить на місто, аби
Вітаю, дорогі читачі. Сьогодні хочу додати у ваш день ще трохи романтики і пригод. Наступна частина новинки «Не вірю очам!» вже на сайті, ласкаво прошу. Хто ще не встиг познайомитися з героями цієї книги, будь ласка,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати