"Предків не обирають"... це тільки початок.

 Трохи про творчі плани на майбутнє, а саме про те – чи варто очікувати коли-небудь продовження роману"Предків не обирають»?

 Роман "Предків не обирають" був написаний для Конкурсу «Містичні дивовижі». Щоб не порушувати умови конкурсу, довелося завершити історію головного героя, трохи недомовленою і нерозкритою до кінця (щасливого чи ні кінця, залишається поки таємницею, навіть для мене). Можливо, що в недалекому або далекому майбутньому, роман "Предків не обирають" чекає продовження, а можливо... і цілий повноцінний захоплюючий, повний неймовірних пригод цикл.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Прочитався легко, як кажуть на одному подиху. Чесно кажучи давно вже не траплялись романи пов'язані з нашою міфологією, дуже давно . . .
Буду вельми вдячний за можливість продовжити знайомство з героями денного роману

Александр Кущевский, Дякую. Можливо незабаром почну писати продовження роману "Предків не обирають". Тож, можливо, нові неймовірні пригоди Ігоря, вже не за горами...

avatar
Анні Ксандр
15.09.2022, 12:43:29

Треба заглянути до предків))

Інші блоги
Візуали ♥️✨️
❤️ ​Візуали до розділу 46 книги "СТАВКА НА ХИЖАКА". ❤️ ❤️❤️❤️ ❤️❤️❤️ Уривок: — Це тобі, — каже він просто. — Що це? — Відкрий. Я повільно відкриваю. Усередині, на білому атласі, лежить
Їм не варто було тримати нас в одній камері… ☺️❤️
Чому? Бо сила фенікса прокидається від... Дотиків. А дехто додумався прикувати хлопців приблизно так: — Він застосував якесь закляття… Воно витравило з мене всі сили, що залишалися. Я порожній. Абсолютно. Я знову
Все (майже) за планом. Фінал близько.
Привіт усім! Я вже, здається, скаржилася, як не люблю писати бойові сцени. Так от, виявилося, що бойові сцени з драконами й магами я люблю ще менше. Там тієї сцени слів на 400, а мучила я її три дні. Три! І все одно лишилася незадоволена.
«господар туману», розділ 33
☀️ Світанок Сто вісімдесят років він ховався від сонця. Сто вісімдесят років рахував зими, свічки й тріщини на стіні. А тепер золотий промінь прорізався крізь розбите вікно зали й повільно поповз по мокрій підлозі.
«квартира номер тринадцять»
Годинник під паркетом Мира реставрує старі книги, тож знає: найцікавіше завжди ховається там, куди ніхто не заглядає. У палітурці. Під шпалерами. Під старою дощечкою паркету, яка рипить не так, як інші. Цього разу під паркетом
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше