У кожної книги є свій післясмак. Деякі історії закінчуються разом з останньою сторінкою, а деякі ще довго не відпускають, залишаючи після себе невидимі сліди. Мені подобається думати, що між сторінками моїх історій теж

Завжди за темною смугою приходить світла. Ще в минулому пості я була вся просочена осінньою депресією, а потім — voilà! — бачу свою книгу «Кохання у стилі ASMR» на другій сторінці івенту «Кохання після пар»

Здається, це лише цифра. Але за нею — 100 людей, які вирішили залишитися на моїй авторській сторінці й стежити за моїми історіями. Для автора це дуже багато. Дякую кожному, хто читає, ставить вподобайки, залишає коментарі,

Любі мої, сьогодні щось так сумно на душі… Новини, зміни, роман. Усе якось іде… сумно, чи що. Наче й нічого конкретного не сталося, а всередині тяжко. І ось дорогою додому я раптом спіймала себе на думці, що не заходжу

Той момент, коли підбираєш правильний трек — і сцена буквально сама починає писатися. Музика іноді задає весь ритм епізоду ? Пишете в тиші чи теж з саундтреком у навушниках?.