Привіт...) Не знаю, я у вас, а в мене був важкий день. Та попри це...ловіть проду на "Сайленс" та декілька візуалів. Прода опівночі буде. А ще, хотіла б запитати, як вам книга? Бачу, що йде тугіше за "Відьмину службу підтримки". Через антураж чи сама історія не така цікава?

Я нетерпляче обійняв крилами чашку, але тільки—но торкнувся її дзьобом, почувся шум і така знайома рука потягла мене прямісінько в телепорт! Улюблена кава розлилася на підлогу, залишаючи шалено солодкий аромат на чорних пір'їнках. Від такої трагедії мої очі наповнилися вологою і я мало не розревівся! Ніс продовжував нюхати наперевершений аромат, який ще секунду тому був у моїх лапках!

— Ну, привіт, щастя моє хвостате, — мовила Сара,притискаючи мене до своєї холодної тушки. Ізверг кістлявий! Тиранша без спідниці! Зомбі недобитий! — Як там наші діти поживають?

— Ніяк, — ображено пробурчав.  — Ми з тобою не в таких відносинах, аби мати спільних дітей. І слава Забутому. А то б ці монстри зжили зі світла білого всю імперію.

— Я теж сумувала за тобою,  — звичним рухом, Сара поцілувала мене в лоб, наче нічого і не сталося. В неї то не сталося, а в мене трагедія! Катастрофа! Особиста драма! — Ну добре, добре... Зізнавайся, що сталося?

— Твої адепти мені хабар дали, щоб я не збирав їх пояснювальні... — сумним голосом простогнав Уг. — Моя улюблена кава, уявляєш?

— І ти повісив дзьоб, бо, як справжній друг, не купився? – зворушливо здивувалася Сара.  — Вуглику...

— Я що, дурень?! Погодився, звісно.