Вишенька восени

Слава Україні! Уявіть собі, героїня, втомлена хворобою, уклала угоду й опинилася у здоровому тілі. Мабуть, вона не знала, що тепер доведеться жити у одному з минулих століть, у неї буде матуся, що своїм ставленням нагадує холодну крижину, багатий наречений та кілька зайвих кілограмів. Щось з цього списку явно треба викинути і не факт, що кілограми. Може наречений не такий вже й щирий у своїх почуттях, а матір використовує її у власних корисливих цілях? Мова йде про любовне фентезі  Олесі Лис "Вишенька на десерт".

Анотація:

Угоди бувають небезпечними. Особливо, коли не пам’ятаєш з ким і на яких умовах їх укладала. А в результаті отримуєш новий світ, здорове тіло, багатого нареченого, ще багатішого залицяльника та десять кілограмів на додачу до своєї ваги. От без останнього можна було обійтися, щиро вважаю я, але дарованому коню, як то кажуть, у зуби не заглядають. Більше, наче, попередня володарка тіла сюрпризів не залишала… Чи ні? Тоді чому гоноровий герцог Торнтон, найзавидніший холостяк уже багатьох сезонів поспіль, так дивно дивиться на мене, і чому від його погляду по шкірі біжать мурашки?

OVpdw7spRM6ivf1TNdUavIb5a0Q8U_650XoTB7Ja_ydzhHN0X1sBapxnrb2dVvH3MsPIgHoW9GTGKxJ-BFuNyD2q38C-phtI1jZLH8zOMU9y5zF3dm0sICeRCbB0vjtjRuSsJxs6bgPqPeDsNVA57p76yZeQAEsGEp2_L5vGzclQNaQY7I7k_OKu_Q

 

І уривок:

Голова йде обертом, у грудях пече. Хапаюсь за край корсета і відтягую його, щоб хоч трохи вдихнути повітря.

― Леді Вів’єн! ― крокує до мене лорд Торнтон.

Я відступаю, хитаю головою так сильно, що неслухняні кучері вибиваються з зачіски.

― Не підходьте, ― виставляю долоню уперед. Так, наче це може його спинити. ― Стійте на місці!

Але лорд Торнтон не зважає на мої слова. Ще один крок, і він уже майже впритул. Моя рука впирається в його груди.

Повітря стає замало, перед очима з’являються чорні мушки. Шарпаю комір, і шовкова тканина сукні жалібно тріщить.

― Заспокойтесь, ― вкрадливо промовляє. Оксамитовий голос запускає по хребту шворку колючих мурашок. Хапаю ротом повітря, задихаюсь. Корсет тисне ще дужче, а ноги підкошуються.

“Так і знала, що добром це не кінчиться…”, ― приречено думаю я, перед тим як повністю втратити свідомість та ганебно впасти на руки найзавиднішому холостяку цьогорічного сезону. Леді Роуз мене вб’є.

Читати тут!

Сьогодні відкрилася передплата на моє любовне фентезі "Норовлива наречена". Дякую всім, хто залишився з книгою. Попереду багато пригод, інтриг, шокуючих подій та звісно, кохання. Натискайте на кнопочку "Відстежувати автора" на моїй сторінці на Букнет та творчій сторінці на фейсбук. Любителів фентезі та історичних любовних романів запрошую заглянути сюди.

Приємного читання!

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Рома Аріведерчі
11.09.2022, 16:32:05

Дякую за посилання.

Рома Аріведерчі, Приємного читання!

avatar
Олеся Лис
11.09.2022, 13:14:12

Дякую за підтримку❤❤❤

Олеся Лис, Дякую за книгу!

avatar
MikaMar
11.09.2022, 12:58:55

Дякую! Придбала наречену:)

MikaMar, Дякую за увагу до книги! Дуже приємно:)

Дякую! Ці дві історії надзвичайні. Стільки магії. Така плутанина. І здається що героїні взагалі не зможуть обрати серед різноманіття яскравих харизматичних чоловіків. Тільки серце зможе зрозуміти, хто ж САМЕ ТОЙ ЧОЛОВІК!!!

Людмила Азорская, Будемо сподіватися, що героїні зуміють зрозуміти своє серце та зробити правильний вибір. Дякую за увагу до книг!

Інші блоги
Коли відчуваєш, що не стоїш на місці
Вітаю, любі!) Сьогодні я зайшла на Букнет і зрозуміла, що все-таки не стою на місці. Моя книга-антиутопія "(не) одна під дощем" посідає 15 місце (постійно стрибає туди сюди, але бодай вже на першій сторінці) у жанрі. Та
Запрошую всіх у мою нову історію!
Шановні читачі! Як і обіцяла, вже сьогодні починаю викладати нову книгу - "Дружина-потраплянка під прикриттям". Хотіла зробити це ще вранці, втім обставини виявилися проти мене) Але все одно вирішила не відкладати
Любов - ненависть - прощення?
Не вірте людям, які кажуть, що будуть з тобою і в дощ і в сніг. Будьте з тими, які доводять це діями. І я зараз не про погоду) Я отримала дуже цінний досвід - треба покладатися тільки на себе. Думати своєю головою. Та нажаль....
Страхи: як прийняти свою вразливість
Кожного разу, коли я сідаю за написання наступної глави, мене переслідує страх: що, якщо ця історія, яка так важлива для мене, яка наповнює моє серце і хвилює до сліз, буде сприйнята як щось несерйозне, наївне чи навіть нецікаве?
День відповідей
Вітаю, любі читачі і читачки! У рамках відзначення 5-річчя на Букнет я обіцяла вам відповіді на запитання, які ви ставили мені у соцмережах. День відповідей настав :) ❤️Чому псевдонім Устина Цаль?❤️ Цаль
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше