Антонівецька повстанська республіка + розділ.

Привіт, дорогі друзі та читачі!

Як і обіцяв, разом з новим розділом книги «Лицарі рідної землі» допис про ще одну повстанську республіку. Цього разу це Антонівецька.

У березні-квітні 1943 р. між УПА та німецькою окупаційною адміністрацією розпочалася відкрита боротьба. Військові підрозділи ОУН(б) атакували німецькі гарнізони в містах Степані, Висоцьку, Дубровиці, Людвиполі (28 березня), Деражному, Олиці (27 березня), Цумані, Горохові (2 квітня), Острозі, Шумську, Крем'янці, Мізочі, Вербі тощо.

Результатом таких нападів став тимчасовий перехід цих населених пунктів під контроль повстанців, захоплення зброї, продовольства та боєприпасів, конче потрібних в умовах чисельного зростання УПА, звільнення в'язнів із тюрем і таборів. Формування Антоновецької держави почалося з появою восени 1942 р. на Кременеччині першої сотні УПА під командуванням Івана Климишина (псевдо Крук) . У другій половині березня кременецький поліціант Мазниця перейняв телефонограму до німецької жандармерії в Кременці такого змісту: «Ненадійний елемент роззброїти й арештувати». В ніч з 21 на 22 березня частина кременецької поліції забрали з магазину решту зброї та амуніції й відійшли в ліс. Так і зробили. Повідомлена про це поліція по районах теж частково відійшла в ліси. У кременецькій поліції покинули службу близько ста осіб.

Частина з них розійшлася по домівках, а 45 чоловіків затрималися коло села Людвищ, у лісі, званому Купівець. Відділом командував Жарина, а його заступник був Мазниця. Згодом відділ перейшов в угорський район, а звідти, під командою Вихора, в лісничівку, неподалік від Антонівців. Комендантом табору призначено Миколу Недзведського — «Хрона», колишнього коменданта поліції. «Антонівецька республіка» розглядалася місцевим населенням як держава в державі й уособлювала українську владу, яка спроможна їх захистити. Як зазначає Г. Стародубець, «наявність таких „острівців української влади“ вселяла віру в непереможність повстанської армії, підтримувала його моральний дух».

Окупаційна німецька влада часто не насмілювалася йти з нею на конфлікт. Поки у серпні 1943 року на ліквідацію Антоновецького табору УПА не було кинуто дивізію СС та авіаційний підрозділ. Наприкінці серпня 1943 курінний «Крук» зі своїми відділами відійшов на Полісся.

Та трагічна доля села Антонівці, що на Тернопіллі на цьому не закінчилась. Після німців сюди прийшов Радянський Союз. Але ці події я опишу в іншому дописі, коли викладатиму наступну книгу циклу «На рідній окупованій землі».

https://booknet.com/uk/book/licar-rdno-zeml-b390234

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лео Нур
14.09.2022, 23:21:18

Дякую) було цiкаво i iнформативно)

avatar
Лана Дан
12.09.2022, 06:59:48

Таку історію України мало хто знає. Дякую Вам, робите добру справу і цікаво пишете

Мак Карсегі
12.09.2022, 08:35:30

Лана Дан, Дякую за увагу)

avatar
Лоре Лея
11.09.2022, 09:34:30

От скільки ж було таких людей, що йшли боротися за себе? Що це як не свідомість та сила волі? Українці неймовірні, дякую за цікавий матеріал)

Показати 2 відповіді
Лоре Лея
11.09.2022, 10:53:13

Мак Карсегі, Завжли боялись, а могли брати приклад...

avatar
Мегерка Вредіна
11.09.2022, 00:11:09

Дякую, цікаво

Інші блоги
Моя!!!! + ❤️❤️❤️
Я пішла на кухню й спробувала приготувати нам їжу. І, до речі, вийшло доволі смачно, хоча це були звичайна яєчня із сиром, салат і бутерброди. - М-м-м, як смачно пахне. - сказав Рамір, підійшовши ззаду. Він прибрав
Норм чи стрьом?
Заходьте до “Відьминої служби підтримки 2”. Прода сьогодні опівночі, А також забігайте до знижки на книгу “Психолог для психолога Норм чи стрьом йти пішки на 22 поверх рятувати менталку? ★
Фінальна крапка "Ти не в моєму фокусі" + візуали
Книга «Ти не в моєму фокусі» вже чекає на вас у повному обсязі Друзі, настав цей трохи щемкий момент: я поставила фінальну крапку в історії «Ти не в моєму фокусі»! Якщо коротко, це історія про те, як життя
Оліс. Признаю та приймаю.
Наприкінці першої книги "Заповіт везунчиків" https://booknet.ua/reader/zapovt-vezunchikv-b447926?c=5003024&p=2 коли Оліс вирішувала, чи приєднуватися їй до екіпажу "Ластівочки", у неї та Ярослави відбулася досить важка бесіда. Дівчата
Продовжити чи відпустити?
Сьогодні я завершила книгу ВАГІТНА СЕКРЕТАРКА ДЛЯ МАЖОРА Як на мене, це вийшла цікава та гаряча історія. Трошки нагадаю про що вона, та додам новий буктрейлер. Анотація: «Вчора було весілля його матері, а сьогодні
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше