Коли я вперше сіла за перо і написала кілька розділів, відчула полегшення. Таке полегшення відчувають жінки після пологів, виносила і врешті ось він плід кохання. Далі було все як у декреті, неясність, недосконалість, купа помилок, сотні безсонних ночей, сотні правок. Згодом повне усвідомлення, що я така собі мати-недомати. Знецінення себе і своїх творів, відречення від них. Ломка... Страшна і болюча.
Сотні разів сідала й цокала по клавіатурі не розуміючи, що з тими навіюваннями робить, але як відмовитися від власної дитини?
Перший роман, "Шеррі Блей", друк, шок, ціла купа помилок. Розводила багаття на подвір'ї - нема доказів нема злочину, але залив сором, саме сором перед тими людьми хто допомагав під час "творчих пологів". Років зо два не писала зовсім. І от нещодавно прийшло розуміння того, що немає ідеалу, неможливо все знати, все ідеально відточувати і викладати. Так воно якось і пишеться без досконалості, і ти сам собі цар і кат, сам себе насварив та пожалів. Цікаво як творчі кризи переживаєте ви? Буду неабияк вдячна за зворотній зв'язок.
Чи має автор право на помилку?
Ще б хотілося почитати еротичну фантастику по обміну , скидайте свої твори. Читаємо обмінюємося коментарями чи вподобайками. В будь-якому випадку хочу розширити власну бібліотеку, вже маю улюблених письменників за якими стежу і просто дурію від того як вони граються з рідною мовою.
4 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПривіт чудово розумію твої почуття, як і більшість авторів, думаю. А як без помилок? Як вчитися писати краще? Як розуміти свої слабкі сторони та усувати їх чи хоча б працювати із ними? Я за творчість як вона є з поступовим аналізом себе та своїх творів. Вірю, що кожен наступний однозначно буде кращим, інакше ніяк. Щодо критики, то варто слухати лише конструктивну, все інше - самолюбовання когось іншого за твій рахунок. З фантастичною складовою в мене тільки Серцем знаю, але ти його вже бачила) натхнення!
Маркіза де Бюсі, Вай, самі приємності, дякую)))
Привіт. З жінкою після пологів я себе не можу порівняти, адже не знаю, як це) Але відчуття власної недосконалості дуже схоже. Мало того, першу свою книгу, яка була майже завершена, я все ж спалив. А це більше двох сотень сторінок. Тепер жалкую. Адже крім помилок, сюжетних дір і недолугиг описів, там було багато чого хорошого. Я і зараз не вважаю, що пишу добре. Так, максимум, задовільно. Ще працювати і працювати. Але лише дурень може вважати себе досконалим.
Натхнення Вам і безлічі читачів (ось вони і є показником, винагородою творчості).
Мак Карсегі, ) нічого собі, ви справжній горець- я щодо все ж спалив, мені дійсно шкода бо можна спалене відреставрувати, але то вже буде не оригінал , щиро дякую за зворотній зв'язок, натхнення вам і вдячних читачів ,
Мій перший досвід був дуже невдалим. Згодом я зрозуміла, наскільки мій твір сирий, неопрацьований. Завмерла десь на рік. А потім вже не змогла зупинитись: писала, переписувала, виправляла, шукала нелогічності, сюжетні дірки. Ми всі робимо помилки. Немає абсолютно досконалих людей: кожен десь та спотикається. І, якщо будемо пинати одне одного - ким ми тоді будемо? Я вдячна Букнету, тому що тут я віднайшла тих, хто простягає руку допомоги.
А над собою доводиться працювати постійно: у досконалості меж немає. До неї можна йти, йти, йти...і не досягти, бо тоді - це стагнація))
Успіху вам!
Маркіза де Бюсі, Навзаєм)
В кожного з нас така сама історія) Перший твір - гордість за те, що таки спромігся, але в іншому....
Олена Блашкун, 100%
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати